Року 1921 у Харкові виходить альманах «Жовтень», що
в ньому бере участь друга фаланга пролетарських пись­
менників. У післяслові редакція писала: «До першої фа­
ланги славних імен — Андрія Заливчого, Гната Михайли­
ченка, Василя Чумака й Еллана — приєднується ґроно
нових імен. В українську поезію прийшли робітники з Дон­
басу — Володимир Сосюра і Микола Хвильовий. І це є
знаменне.
Перші поети-робітники України походять з її індустрі-
яльного осередку. Вони несуть з собою нові співи, нові
настрої. Вони ліквідують остаточно стару національну ідео­
логію, що досі панувала в українській літературі, роблячи її
провінціяльною…»
Ці рядки писав я… Нині бачу, що трохи був тоді захо­
пився. Саме Хвильовий спричинився до «контакту» проле­
тарської літератури з націоналістичними правими колами.
Але на той час було дійсно так, не треба було тільки
«видавати авансів»…
Кожна нова література починається з поезій і вже потім
переходить на прозу. Так буває з цілою літературою, так є
і з окремими поетами. Таку еволюцію відбув і Микола
Хвильовий (нар. 1893 р.), що почав як поет, а потім пе­
рейшов на прозу. В часи військового комунізму Хвильовий
Дав цикл прекрасних революційних поезій, писаних у новій
формі, насичених романтикою перших боїв революції, від­
чуттям пролетарського колективізму і того, що революція
зі Сходу має піти на Захід і що мета її — «Електричний
вік». Є у Хвильового прекрасні ліричні поезії і гімни-про-
‘ Уривки з книжки: В. Коряк «Українська література», конспект, ч. І,
Харків, ДВУ, 1928, стор. 175-176.
399 клямації, і навіть молитви новій добі. Є в нього порівняння
робітників з франк-масонами. Але цей молитовний настрій,
звичайно, не має в ґрунті ніякої містики, лише безконечне
почуття захвату перед величчю історичних подій. Особливо
боляче сприйняв Хвильовий перехід від військового кому­
нізму до НЕПу, і тут почався в нього безперечно хворо­
бливий процес, що призвів до зневіри в сили революції, до
паніки перед контрреволюцією і, нарешті, до капітулянт­
ства перед так званою «психологічною Европою» та пред­
ставниками старої буржуазної літератури. Пішовши на ви­
учку до неоклясиків, Хвильовий здав позиції пролетарської
літератури, за що його засуджено від власної партії. Виз­
навши свої помилки прилюдно, поет нині переживає певну
кризу.
Володимир Коряк