Про з ‘їзд пролетарських письменників (постанова зага­
льних зборів 25. І. 27 р.) Вважаючи на те, що: 1) Оргбюро
в справі скликання Всеукр. з’їзду пролетарських письмен­
ників своїм більш як зневажливим відношенням до ВА­
ПЛІТЕ одгородило нас од можливости взяти участь на
з’їзді, 2) пердставника ВАПЛІТЕ до себе не покликало і
жодної спроби хоча б формально погодити ідею цього
з’їзду з ВАПЛІТЕ не зробило, 3) нарешті, закликаючи на
відкриття з’їзду, прислало один (!) квиток з правом дорад­
чого (!) голосу з ультиматумом: до шести годин вечора
вияснити відношення ВАПЛІТЕ до з’їзду, ухвалили —
участи в з’їзді не брати,
Президії скласти відповідь на ультиматум
в межах цієї постанови.
Про бюлетень Оргбюра в справі скликання з’їзду про-
летписьменників (постанова Президії ВАПЛІТЕ з 23. І. 27
р.). Щось подібне до виступу баб Палажок та Парасок, що
лаяли, лаяли, насилу все село перелаяли.
Не відповідати зовсім.
Про відношення ВАПЛІТЕ до нової літорганізації «Все-
укрспілки пролет-письменників» (ВУСПП) (постанова Пре­
зидії з 15. II. 27 р.).
Відношення це залежатиме від того, оскільки згадана
спілка своєю ідеологічно-творчою роботою доведе своє
право на ту почесну назву, що вона собі прибрала.
Про закиди ВАПЛІТЕ в ідеологічних збоченнях (поста­
нова загальних зборів 19. II. 27 р.).
Вмістити в черговому числі журналу «Вапліте» такі по­
яснення:
4
«Постанови», писані рукою президента ВАПЛІТЕ Миколи Куліша,
були виготовлені до друку як відповідь організації на поставлені закиди.
З’їзд пролетарських письменників (25-28 січня 1927) був інспірований
від ЦК КП(б)У з метою утворення нової літературної «пролетарської»
організації ВУСПП (Всеукраїнська Спілка Пролетарських Письменників)
для противаплітянської акції.
665 1) Мета ВАПЛІТЕ — в умовах братнього відношення
до літератур народів СРСР брати разом з ними активну
участь в утворенні соціялістичної культури. Для цього зв’я­
зок з ними і боротьба проти всякої спроби вилучити або
поставити українську жовтневу літературу у стан ворожого
відношення до літератур народів СРСР.
2) ВАПЛІТЕ рішуче відкидає теорію боротьби двох
культур.5 Філософською основою в роботі ВАПЛІТЕ є
ленінізм. Технічні засоби ВАПЛІТЕ бере (оскільки це по­
трібно) од буржуазних культур, найбільш розвинених, що
мають найвищу органічну структуру, перетворюючи засоби
на зброю революційної творчости.
3) Керуючись постановами червневого пленуму ЦК
КП(б)У,6 ВАПЛІТЕ щодо неоклясиків цілком приймало
й приймає формулу постанов.
4) ВАПЛІТЕ ставить на місце викривлене «благочести­
вими літпроскурнями» поняття масової роботи. Масова
робота письменника — це його твори, а не літературні
вечорниці, каганцювання й просвітянщина перед десятками
людей замість десятків тисяч читачів.
Про т. т. Досвітнього, Хвильового та Ялового (поста­
нова загальних зборів з 28. І. 27 р.).
Під час літературної дискусії т. т. Досвітній, Хвильовий
та Яловий прийшли до помилкових тверджень, що набрали
значіння ідеологічних збочень. Разом із цим зазначені
т. т., перебуваючи в складі Президії та Контрольної ради
ВАПЛІТЕ, не ставили дискусійних питань на попереднє об­
говорення цілої організації (за винятком питання про нео­
класиків). Керуючи видавничими справами ВАПЛІТЕ, вони
5
Теорія «боротьби двох культур», вперше висунена секретарем ЦК
КП(б)У Д. Лебедем, передбачала перемогу зросійщеного українського
міста над українським селом. Теорію цю осудила опісля партія.
6
Пленум ЦК КП(б)У в червні 1926 р. проголосив директиву в справі
літератури, в якій писалось: «Партія стоїть за самостійний розвиток укра­
їнської культури, за виявлення всіх творчих сил українського народу.
Партія стоїть за широке використання українською соціялістичною куль­
турою, що будується, всіх цінностей світової культури, за рішучий її
розрив з традиціями провінціяльної обмежености та рабського насліду­
вання, за творення нових культурних цінностей, гідних творчости великої
кляси».
666
вмістили в зошиті ч. І статтю Досвітнього про неоклясиків,
не взявши до уваги застережень і протилежних думок за­
гальних зборів. Протягом часу виявилось, що т. т. не
відмовились від тенденцій вести відокремлену од органі­
зації лінію, що й привело до розриву їх з ВАПЛІТЕ. Хоча
т. т. і зреклись у листі з 1. XII. 26 р. своїх помилок, проте
надалі в остаточних по літературній дискусії висновках, а
також у поглядах на шлях розвитку пролетарської літера­
тури на Україні між т. т. та рештою ВАПЛІТЕ не досяг­
нено згоди, що може неґативно відбитися на дальшій ро­
боті й лінії ВАПЛІТЕ.
Постановили: виключити т. т. Досвітнього, Хвильового
й Ялового із складу ВАПЛІТЕ7.
7
Ця постанова була потрактована в партійній пресі як тактичний
маневр для врятування ВАПЛІТЕ з ініціятиви самого Хвильового.