На Ваші листи з 4/II і 10/II ц. р. пояснюємо:
Підчас літературної дискусії т. Хвильовий, а згодом і
т. т. Яловий і Досвітній прийшли до помилкових твер­
джень, що набрали далі суто-політичного значіння і поста­
вили літературну організацію ВАПЛІТЕ в таке становище,
що 1) вона могла стати (і таке вражіння вже склалось)
резонатором політичних суперечок та загострень, що при­
ховано точилися до цього часу десь в партійних колах в
справі національної на Україні політики і 2) утворили не­
сприятливі умови для літературної роботи членів ВАПЛІТЕ
(особливо безпартійних) і цілої організації.
Хоча т. т. Хвильовий, Яловий і Досвітній і зреклися у
відомому листі11 своїх помилок, та це не одмінило зазна­
ченого становища. Навпаки, трохи згодом на сторінках
нашого партійного органа зреченню товаришів було нада­
но певного недовір’я з поширенням його на всю організа­
цію ВАПЛІТЕ.
Партійна частина ВАПЛІТЕ (без трійці), зваживши всю
цю ситуацію, прийшла до таких висновків:
Літературну організацію ВАПЛІТЕ, що має найбільш
передумов до утворення на Україні пролетарської літера­
тури (фактично — кращі письменницькі сили) негайно тре­
ба вивести із смуги зазначених політичних суперечок і за­
гострень і поставити її в нормальні умови літературної
роботи, строго додержуючись постанов з літературних пи­
тань Пленуму ВКП(б) і завдань, що їх визначено в статуті
організації.
А єдиний, на нашу думку, спосіб для цього є виклю­
чення з ВАПЛІТЕ т. т. Хвильового, Ялового і Досвітнього.
Товариші помилилися, спробували одмовитися, їм ней-
муть віри та мабуть і надалі не повірять, а від цього
становище організації щодня гіршає і починає набирати
якогось трагічного значіння (натяки на політичне недовір’я
10
Відповідь Куліша на лист Хвилі.
11
«Заява групи комуністів-членів ВАПЛІТЕ» («Вісті», 4 грудня 1926
р.), в якій ті письменники визнали свої «помилки».
669 до всієї організації, майже щоденне цькування з боку інших
організацій).
Крім того, ми не певні, щоб товариші Хвильовий, Яло­
вий і Досвітний, лишившись в організації ВАПЛІТЕ, не
виступили б знов з якимись думками і твердженнями, що
знов наберуть загостреного суто політичного значіння.
[М. Куліш]