Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

III. СХЕМА АНАЛІЗУ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ

III. СХЕМА АНАЛІЗУ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ
1. За метою висловлювання: розповідне, питальне чи спонукальне.
2. За емоційно-експресивним забарвленням: окличне чи неокличне.
3. За характером вираження відношення до дійсності: стверджувальне,
заперечне чи стверджувально-заперечне.
4. За членованістю: членоване чи нечленоване.
5. За способом вираження предикативності: односкладне чи двоскладне (якщо
односкладне, то: означено-, неозначено- чи узагальнено-особове; безособове;
інфінітивне; Ґенітивне; номінативне; вокативне).
6. За поширеністю: поширене чи непоширене (якщо поширене, то чим:
прислівними поширювачами (другорядними членами) чи приреченнєвими
(детермінантами).
7. За наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту:
повне, неповне (контекстуальне чи ситуативне), еліптичне, парцельоване,
приєднувальна конструкція.
8. Назвати предикативну основу (якщо наявна, то: групу підмета, групу
присудка двоскладного речення; групу єдиного головного члена односкладного
речення).
9. Характеристика головних і другорядних членів: а) підмет – 1) за структурою
(простий (неускладнений чи ускладнений), складний); 2) за морфологічним
вираженням; 3) за місцем розташування щодо присудка (препозитивний /
постпозитивний); 4) за формою синтаксичного зв’язку з присудком (координація,
співвияв, співположення); б) присудок – 1) за структурою (простий (неускладнений
чи ускладнений), подвійний, складений (дієслівний чи іменний), складний (двох-,
трьох- чи чотирьохелементний); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем
розташування щодо підмета (препозитивний / постпозитивний); 4) за типом
синтаксичного зв’язку з підметом (координація, співвияв, співположення); в) додаток
– 1) за структурою (простий чи складений), 2) за морфологічним вираженням; 3) за
місцем розташування щодо головного компонента (препозитивний /
постпозитивний); 4) за формою підрядного зв’язку; 5) прямий чи непрямий; г)
означення – 1) за поширеністю (поширене чи непоширене); 2) за морфологічним
вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента
(препозитивне / постпозитивне); 4) за типом підрядного зв’язку, 5) за узгодженістю /
неузгодженістю з головним компонентом (узгоджене чи неузгоджене); ґ) прикладка —
1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3)
за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна /
постпозитивна); 4) за формою підрядного зв’язку; д) обставина – 1) за поширеністю
(поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем
розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна /
постпозитивна); 4) за формою підрядного зв’язку; 5) за значенням; є) детермінант –
1) за поширеністю (поширений чи непоширений); 2) за морфологічним вираженням;
3) за місцем розташування щодо предикативної основи; 4) за формою синтаксичного
зв’язку. Якщо просте речення ускладненого типу, то ускладнювальні компоненти
аналізуються за такою схемою: а) однорідні члени – 1) вказати кількість рядів; 2) які
члени речення виступають однорідними; 3) за структурою; 4) за морфологічним
17
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ
вираженням; 5) за поширеністю; 6) за місцем розташування щодо означуваного
компонента (назвати його, якщо це узагальнювальний елемент, то вказати, яке
поняття означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до
складників); 7) за типом синтаксичного зв’язку з означуваним і між собою; б)
відокремлені члени – 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо головного
компонента (препозитивний / постпозитивний); 3) за морфологічним вираженням; 4)
за типом синтаксичного зв’язку; 5) назвати умови і засоби відокремлення; в)
уточнювальні члени — 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо
уточнюваного (назвати і вказати, яке поняття він виражає); 3) за морфологічним
вираженням; 4) за типом синтаксичного зв’язку; 5) назвати умови і засоби
відокремлення; г) вставні й вставлені компоненти – 1) за структурою (за обсягом); 2)
за походженням; 3) за значенням; 4) за способом включення в основне речення
(сполучниковий чи безсполучниковий); 5) за місцем у реченні; ґ) звертання – 1) за
структурою; 2) за емоційним забарвленням; 3) за способом вираження; 4) за
поширеністю; 5) за місцем у реченні.
.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.