Вчився у Паризькій школі права, водночас
працюючи клерком у адвоката й нотаріуса. Був
журналістом, автором «чорних романів». Пер-
ший роман «Шуани» (1829), 1830 року напи-
сані «ІЬбсек», «Еліксир довголіття», 1831 року
«Шагренева шкіра», а потім «Євгенія Гран-
де» (1833), «Батько Горіо» (1834). У 1842 році
у письменника визрів задум великого циклу
романів, який назвав «Людською комедією».
Письменник прагнув створити «історію та кри-
тику суспільства», яка мала складатися зі ста

п’ятдесяти творів (написано близько 100), поділених на три частини. «Етюди
про звичаї», «Філософські етюди» та «Аналітичні етюди». У «Людській коме-
дії» живе й діє близько двох тисяч персонажів, які в одних романах виступа-
ють як головні, а в інших як другорядні герої. Така побудова дозволяє посту-
пово дізнаватися про персонажі дедалі більше.

Найвідоміші романи Бальзака – «Тридцятилітня жінка», «Полковник Ша­бер» (1832), «Музей старожитностей» (1836), «Утрачені ілюзії» (1837), «Історія величі й падіння Цезаря Біротто» (1837), «Банкірський дім Нусінжена» (1838), «Блиск і убозтво куртизанок» (1838), «Фізіологія шлюбу» (1839) та інші.

Не раз бував у Росії та в Україні. В Росії письменник сприймався як знавець людського серця, майстер-психолог. І. Франко вважав Бальзака одним із най- видатніших представників реалістичної традиції в світовій літературі. Цілу низку творів Бальзака перекладено українською мовою.