| * * *Весно, весно без меж і без краю — Владо мрій, що без краю зроста!
О життя! Пізнаю і приймаю! Шлю привіт тобі дзвоном щита! Вас приймаю, недолі погрози, Ласко долі, — вітання й тобі! В зачаклованім царстві, де сльози, В тайні сміху — не місце ганьбі! Вас, безсонні за спірками ночі, 1 світання в фіранках вікна, — Все приймаю, аби тільки очі Дратувала, сп’яняла весна! Сіл пустельні приймаю оселі, Зруби міст, весь їх морок і бруд, Піднебесні простори веселі І пекельний невільницький труд! Ось, розвіявши в вітрі шаленім Коси-змії, ти мчиш, ніби птах, З нерозгаданим Божим іменням На затиснутих зимних устах.
|