Як заманеться їм розваги та забав.

I  дивиться на них король блакиті скоса —

Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила —

Він присоромлений,, хода його смішна. Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного; Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!..

Той — люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос — володар гроз та грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти.