В твоєму погляді — покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні; Захмелюєш серця, подібно до вина.

В твоєму погляді — і присмерк, і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

І сміливішає дитина во сто крат.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля, Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;

І, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки, Злочинство, ревність, жах — то наче золоті Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу Вкриває ласками у свій вмирущий час.

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю, Потворо вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю, Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна, Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

Переклад Д. Павличка