| Коли вже дні спинили плин І випало вмирати,
До неба лавами пішли Солдати з Вестерплятте. (А літо було гарне того року.) І так співали: «То пусте, Що нам боліли рани — Зате ж весела путь веде На осяйні поляни. (А на землі того року було стільки вересу.) Стояли в Гданську ми, як мур, Не брали нас гармати. Тепер ми в хмарах після бур, Солдати з Вестерплятте». І ті, чий слух сяга зірок, Зір плине в даль бездонну — |
| КОСТЯНТИН ГАЛЧИНСЬКИЙ. ВеликденьЙоганнаСебастіанаБаха |
| Почули в небі рівний крок Морського батальйону.
І спів лунав такий: «Аби Не згаять час чудесний, Ми грітись будем в теплі дні На вересі небеснім. Коли ж подмуть вітри зими І стане сніг кружляти Понад Варшавою — то ми, Солдати з Вестерплятте ». |