У 1877—1878 роках Гамсун опублікував першу
збірку віршів і перші оповідання. Не знайшов-

ши визнання на батьківщині, він їде до Амери

ки, де знайомиться з Марком Твеном. Першиї

роман «ІЬлод» (1890) вийшов друком у Данії, де
одразу ж привернув до себе увагу. Цей ромац
зробив Ікмсуна одним із перших письменників

не тільки Норвегії, а й Європи.

Перші враження про Новий Світ дістали від
творення у низці публіцистичних статей.

1892                                                                                             року виходить роман «Містерії

1894 року — роман «Пан», у 1898 році — ро-

ман «Вікторія». У цих творах звучать неоромантичні мотиви; через характер^

головних героїв розкривається внутрішній світ самого письменника.

1906 року ІЬмсун видає низку творів про життя норвезької півночі: «Під
вечірніми зорями», «Беноні», «Мандрівник грає під сурдинку» та інші. У ро
мані «Соки землі» (1917), за який письменник 1920 року отримав Нобелівську

премію, показано сільське, наближене до природи життя. В епоху революцій

війн ця книга ідеально відповідала надіям європейців, які були зморені полі-

тичними потрясіннями.

З 1910 року письменник дедалі активніше працює в жанрі публіцистики)
захищає патріархальний устрій життя, якому загрожує індустріалізація.

Наступні два романи, «Жінки біля колодязя» (1920) і «Останній розділ» (1923)]

утверджують песимістичний погляд на природу людини і є наслідком внутріш

ньої кризи автора. Однак нігілістичний песимізм змінюється життєстверд-
ною трилогією — «Бродяги» (1927), «Серпень» (1930), «А життя іде» (1933).

ІЬмсун любив Норвегію і мріяв про відродження величі скандинавів. Це при І
звело до того, що під час Другої світової війни письменник підтримав Гітлераі

І хоча з часом він зрозумів свою помилку, норвежці не пробачили йому.

Окремі твори І^мсуна перекладено українською мовою.