РОЗДІЛ І

Домбі і Син

Домбі сидів біля ліжечка Сина. «Батькові було близько сорока «осьми років. Синові близько сорока восьми хвилин». Домбі був ли­суватим чоловіком, з червоним обличчям, із гарною фігурою. Син Оув дуже лисим і дуже червоним, здавався пом’ятим і в плямах.

Час і турботи залишили на чолі Домбі деякі сліди, а обличчя Сина (іуло покрите сіткою зморшок, «які той же Час буде із задоволен­ням розгладжувати тупим кінцем своєї коси, готуючи поверхню для пільш глибоких своїх операцій*.

Домбі так радів народженню Сина, що навіть спромігся сказати ласкаве слово дружині.

За давньою традицією, новонародженого хлопчика назвуть іменем Патька і діда — Полем. В устах щасливого батька ім’я фірми «Домбі і І’ин» звучало так, «наче Земля була створена тільки для них… а сон­це, зірки і місяць були створені, щоб освітлювати їхні імена…»

Двадцять років після смерті батька містер Домбі був єдиним влас­ником фірми. Десять років з двадцяти він був одружений із леді, «яка не віддала йому свого серця, із леді, чиє щастя залишилося в минуло­му і яка задовольнилася тим, що примусила свій зломлений дух при­миритися». Містер Домбі мав справу з модним товаром, але ніколи — и серцем. Він вважав, що шлюб із ним має бути приємним і почесним. Жінка, наділена розумом, не може не розуміти свого вигідного стано- ііища, одружившись із багатим. Вона мусить бути щасливою.

Шість років тому в подружжя народилася дівчинка, яку батько Іприймав як фальшиву монету у своєму капіталі. Але в цей щасли- и ий день Домбі був готовий віддати одну краплю своєї радості навіть маленькій Флоренс і дозволив їй подивитися на братика. Проте дів­чинка кинулася до матері і обняла її. Домбі невдоволено скривився і пішов до іншої кімнати, де на нього чекали знаменитий доктор Пар- кер Пепс і домашній лікар. Вони запитали про стан породіллі, але містер Домбі так мало думав про дружину, що навіть нічого не міг відповісти. Лікарі пішли до хворої, а в кімнату забігла леді, скоріше ггара, ніж юна. Вона була одягнена, як молоденька дівчинка. Леді кинулася на шию братові містеру Домбі і схвильовано стала розпо- пїдати, що малюк — вилитий батько. Луїза говорила тільки про но­вонародженого. Брат поцікавився станом дружини, але Луїза від­повіла, що Фанні тільки трішки утомлена, і знову заговорила про клопчика.

199

Жінки ще вихваляли містера Домбі, коли його покликали до дру жини. Через деякий час він повернувся і повідомив, що із ФанніИ все гаразд, і вони втрьох подалися до кімнати породіллі. Лікарі про щось стиха перемовлялися між собою. Фанні лежала, притискав чи до грудей маленьку дочку. Луїза присіла на край ліжка, голосів звернулася до невістки, але хвора нічого не відповідала. У кімн запала тиша. Раптом маленька Флоренс підвела голову, повернул до тітки мертвотно-бліде обличчя з темними очима. Вона поклик! ла матір. Але і рідний дитячий голос уже не міг повернути матірЯ життя. «Вона тихо попливла в темний і невідомий океан, який оми ває увесь світ».

РОЗДІЛ II,

у якому своєчасно вживаються заходи на випадок неочікуваного збігу обставин, які виникають іноді в найблагополучніших родина»

Луїза Чік наглядала за швачками, які шили одяг для сімейної жалоби. Містер Чік, товстий лисий джентльмен, ходив по кімнШ і, забуваючи про горе, насвистував веселі пісеньки. Дружина роЯ ла йому зауваження, він на хвильку замовкав, а потім знову брався за своє. Вони були добре підібраною парою і у своїх сутичках нікім не поступалися одне одному. Раптом до кімнати вихором влетіла м»> Токс, ведучи за собою молоду рум’яну жінку із схожим на яблуко оі| личчям, яка тримала на руках рум’яне немовля із схожим на ябл* ко обличчям; трішки молодша жінка із схожим на яблуко облич^И вела за руки двох діточок із схожими на яблуко обличчями; ще однії хлопчик із схожим на яблуко обличчям ішов самостійно, а ще одна го хлопчика із схожим на яблуко обличчям ніс чоловік, обличчя як« го було схоже на яблуко. Міс Токс привезла це колоритне сімействі щоб вразити Луїзу виглядом п’ятьох чистеньких дітей, найменшому з яких було лише шість тижнів. Вона хотіла, щоб мати сімейства П Л лі Тудль стала годувальницею новонародженого Поля Домбі.

Луїза Чік, взявши двох малюків, пішла до брата. Містер Домбі « виходив зі своєї кімнати. Він розмірковував про юність, виховавши 200

Поллі Тудль, яка з волі містера Домбі стала Річардс, гірко плака­ла, прощаючись із чоловіком і дітьми, та й діти не хотіли відпускати свою матір, але безліч апельсинів і цукерок заспокоїли перші напа­ди горя.

РОЗДІЛ III,

в якому містера Домбі показано на чолі свого домашнього департаменту як людину і батька

Померлу леді поховали, трішки поговорили про неї, і ця подія остаточно заіржавіла.

Будинок, куди потрапила Річардс, був великий, з просторими ■двориками», куди виходили підвали з косоокими вікнами, що ди- іилися на ящики для сміття. Улітку сонце заглядало сюди тільки | -шо-вранці. Всередині цей будинок був так само похмурий, як і ззов­ні. Після похорону містер Домбі наказав не прибирати в кімнатах на верхніх поверхах. Туди знесли меблі, накрили їх чохлами, закутали і полотно люстри і канделябри. Із камінів віяв запах, як із склепу чи оирого підвалу.

Містер Домбі часто сидів у теплій кімнаті і мовчки дивився на ма­ленького сина. Річардс могла виносити немовля на свіже повітря лише в супроводі місіс Чік і тільки в гарну погоду. Увесь інший час юна змушена була сидіти у своїй кімнаті.

Одного похмурого дня двері в кімнату годувальниці повільно і тихо іідчинилися, і туди зазирнула маленька темноока дівчинка. Річардс »розуміла, що це міс Флоренс, яку після похорону забрала тітка.

Річардс запросила дівчинку до кімнати. Флоренс зайшла і, сер­йозно дивлячись у вічі годувальниці, спитала: «Що вони зробили з моєю мамою?» Річардс розгубилася від несподіванки. Вона запропо-

201

Флоренс розчулилася, притулилася до Річардс, а добра жінка ні» но гладила її кучеряву голівку і тихо плакала.

« — Ось як, міс Флой! Ну й розсердиться ж ваш батько! — прозву,а різкий голос, що належав невисокій дівчині, яка здавалася старшо* від своїх чотирнадцяти років, з кирпатим носом і чорними очима.

Дівчина відірвала міс Флой від годувальниці і нагадала Поллі, щіі вона, Сьюзен Ніпер, в цьому будинку затримається набагато довшЛ ніж годувальниця, бо опікується не сином, а донькою містера ДЬм бі. Сміючись, дівчина розповіла, що містер Домбі зовсім не цікавит» ся Флоренс, місяцями не бачить її і, можливо, не пізнав би, якби зуі стрів на вулиці.

Сьюзен Ніпер не була злою дівчиною. Вона іноді гримала на ФлЛ ренс, але по-своєму любила її. А Поллі хотілося подружитися з юнош вихователькою, щоб потім мати можливість хоч іноді бачитися з осиі ротілою донькою хазяїна, цією милою і глибоко нещасною дитинокш

Увечері, принісши Поля до батька, Річардс наважилася сказані містерові Домбі, що малий хлопчик розвиватиметься краще, якщ» біля нього гратимуться діти. Але містер Домбі вирішив, що вона шЯ кає причину бачитися із своїми дітьми, і різко відмовив. Він навіЯ не згадав, що в домі живе ще одна дитина — його донька.

Наступного дня містер Домбі все-таки дозволив дітям бачитиН так часто, як того захоче Поллі. Він відчував перед донькою якуош непевність. Можливо, він хотів би зовсім прогнати думки про неї, бііі боявся, що може зненавидіти її.

РОЗДІЛ IV,

у якому на сцені, де розгортаються ці події, вперше виступають нові герої

Контора «Домбі і Син» розташовувалась поряд із АнглійськиїД банком, будинком багатої Ост-Індійської компанії, товарною бірЯ жею, майстернею корабельних інструментів з безліччю необхіднії] морякам предметів. У цій майстерні жив зі своїм чотирнадцятиліт нім племінником Уолтером старий Соломон Джилс. Дядько Соль лк бив непосидючого хлопця і дуже боявся, що той колись сяде на ко-ї рабель і попливе в чужі краї шукати щастя. Але поки що Уолтерг взяли на службу до містера Домбі, де йому довелося сидіти в темнії І конторській комірчині. Уже першого ж дня хлопець зустрівся з міЛ

202

Дядько Соломон був не в змозі забезпечити життя хлопцеві і собі. Дії майстерні майже ніхто не заходив, інструменти застаріли, а дядь- іиі і*же не міг пристосуватися до змін. Ось тому він хотів, щоб юнак >лужив у фірмі, де він міг би чогось навчитися, стати незалежним, Іягмтим і щасливим. Хлопець це добре розумів, але потяг до мор- іьких пригод був сильнішим за нього. Він знав напам’ять усі історії, які йому розповідав старий, і дуже вдало доповнював розповіді про піритів і благородних моряків.

Дядько Соль хотів відсвяткувати перший робочий день племінни­ця 1 не пожалів дістати із схованки останню пляшку доброго вина. До частування приєднався містер Джилс Катль, «джентльмен у широ- илму синьому костюмі, з гачком на зап’ястку правої руки, з густими мірними бровами; у лівій руці в нього була палиця». Він звично сів ми своє місце, потиснувши руку дядькові і племінникові, підняв чар­и у її вином за успіхи хлопчика, за свого друга Соля.

Дядько Соль підтримав слова старого капітана містера Джилса Кпі ля, прохопився про свою мрію бачити племінника Річарда Віт- ■иі’тона хазяїном фірми, коли він ожениться на доньці свого хазяї­ни , хоча у містера Домбі немає дочки.

І’ічард, сміючись і червоніючи, заперечив, що у містера Домбі є яичка, але батько не опікується нею. Він радіє тільки з того, що має и на, який володітиме усім майном разом з ним.

Дядько Соль і старий капітан випили за здоров’я Домбі і Сина, а попчик весело додав, що п’є за здоров’я Домбі, Сина і за Дочку.

РОЗДІЛ У

Зростання і хрестини Поля

Маленький Поль з кожним днем набирався здоров’я і сил. Міс Тпкс так пестила і любила свого вихованця, що це помітив навіть містер Домбі. Він хотів хоч якось віддячити цій жінці, яка відчува­ли себе рівною у правах з годувальницею, купала хлопчика, гуляла

■ иим, няньчилася з маленьким Полем, весь час повторюючи, що він ирпсунчик. Місіс Чік запропонувала братові призначити свою подру­гу хрещеною матір’ю Поля, і містер Домбі погодився. Він добре ро- »умів, що з часом хрещена мати може претендувати на увагу Поля, а міг Токс не могла б бути його суперницею, адже вона ніколи не зможе «л йняти місце помічниці чи наставниці хлопчика.

Містер Домбі навіть у думках не міг припустити, що хтось колись може стати між ним і сином. Він не мав друзів, а всі сили своєї нату-

203

^п^~ ріш«

ГО Відкладали, пройшла якомога швидшГйогГсестра Луїза Чік ^Д°’

г^ГиГя™;г^{й успіх}’ —

Маленький П™ Г приятєлькою радісною новиною.

і міс то_К“;_Р“ к*гг_штг„г^{у с,оІх ліже,к,х}– ^{місіс чі}»

ніколи пе буде справжньою Домйі проіивГвонах“ °^В°^Ю “^аТ‘^{Р 1} У неї натура бідолашної Фпт^і і „ ^{проживи вона} хоч тисячу роки, серця свого батька.        ’ °^{Нс1 Н1К0ЛИ не} обів’ється навколо

^б~ Л

ка, намагаючись не розбудити дитину. ’ ^{ФЛ0рЄНС} °^{бняла хло}«в кеб^по^а^Кла^{3ібРаЛаСЯ Д}°^Д°^МУ’ ^{ВИКЛИкала} «УГУ, наказала найнят.

Міс¹тГс^зТдв^                                                                                                                                                                      МІСІС Чік І

лася, прислухаючись до оозмон Н — ’ ^{ТЙМ УВЄСЬ Час Х}^1 себе за довгу мовчанку Вона и ‘ ^рЄШТ1 Д^1вчина могла нагородит«

не                                     поХ ^ШЛв” ^{УСІ Н}“— « ³ -Р-і

“ ~^^ві^зу:гг^сеетру ==

тискання на йшчГруках як^сь водорості^{1 №>ГЛИ зал}ишити після по

Нш“Тфло^^Дс^СГ“Х~^^Си^ІДОМ “ “^Є” ^ЗІЙШЛ” ^СЬ”Н

до неї, але д_ру*„_{яа р1ако} ^І_Р^Г?М^7ІГ_ХІ^ВГ ^ЄРНУТ“3 ся на свою дочку яка йуітя поп, стер домбі холодно дивив^

ло від сестрички’очей Поль елі „Г ^П°^{Рад 13 ратом}– ^{Дитя не} ВІДВОДИ- коли вона підіїшлГдо 7 ^У “ ^п°™До«. посміхався, волосся, коТвма ₀₆сипа™^,й„7^ГН>”’^{СЯ РУЧвНяга}“ до І, кучерявого

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісщ

У церкві, де хрестили Сина, було холодно, темно і вітряно. У ку- ■Іль налили кухоль теплої води, але й мільйони галонів окропу не ■огли б зігріти церкву. Маленький Поль, побачивши фігуру моло- гюго священика в білому одязі, закричав і не замовкав до того часу,

! ооки його не забрали з купелі.

І Повернувшись додому, гості сіли за стіл із холодними закусками, всі намагалися вдавати, що вони не змерзли, але загальна розмова не Ішв’язувалася.

І Лише коли до зали зайшла Річардс, здалося, що холод відступив. ІИістер Домбі, задоволений церемонією хрестин, повідомив годуваль- пицю, що призначив її старшому синові стипендію і направив його у школу. Ошелешена новиною жінка подякувала хазяїнові і вийшла з імнати, у якій знову запанував холод. Через деякий час гості піш­ії, а містер Домбі залишився один біля столу із замерзлими закус- Ііми.

У дитячій кімнаті Річардс тримала на руках маленького Поля, гадувала свого старшого сина і тихенько витирала сльози. Сьюзен ««пропонувала Поллі завтра, ні в кого не питаючись, піти додому. ■Кінка довго сумнівалася, а потім погодилася, що великої біди з того побачення не буде.

«Коли питання було таким чином вирішене, маленький Поль жа- ібно заплакав, намов передчуваючи, що нічого хорошого з цього не ішйде».

РОЗДІЛ VI

Друга втрата Поля

Уранці Поллі передумала йти додому, але Сьюзен вдалося її умо- іити. Коли містер Домбі пішов у бік Сіті, Поллі, Сьюзен, Флоренс і маленький Поль пішли в бік будинку годувальниці, який стояв на пколиці міста у найбіднішому районі. Через деякий час вони поба­чили дім, на порозі якого стояла сестра Поллі із її найменшою дити- иою. Усі діти разом кинулися до матері, стали обіймати і цілувати її, потім звернули увагу на Флоренс і повели її у двір розглядати різні ісцеві цікавинки.

Через деякий час відвідувачі і хазяї розпрощалися. Поллі повела усіх кружною дорогою, якою ходив зі школи старший син, і на одній

■ ііулиць побачила, що її любу дитину б’ють хлопчаки. Вона віддала І Іоля Сьюзен, а сама кинулась рятувати сина. Сьюзен, залишившись о»ма, ледве не потрапила з дітьми під колеса фургона. Раптом хтось ■■кричав, що по вулиці біжать бики, натовп розсіявся, а Флоренс, не пам’ятаючи себе, кинулась бігти вниз вулицею.

205

Флоренс пішла шукати контору батька. Добравшись у Сіті, вона попросила якогось чоловіка показати їй дорогу, а той покликав пле мінника Соломона Джилса.

Уолтер вислухав Флоренс, дивуючись з її пригоди, повів дівчин^И до дядька Соля, а сам поспішив у будинок містера Домбі.

Повернувшись разом із Сьюзен, Уолтер побачив, що Флоренс зі­грілася, добре пообідала і подружилася з дядьком.

Флоренс тепло попрощалася з новими друзями і поїхала додому. Гам вона дізналася, що годувальницю звільнено за те, що вона по­сміла повезти Сина на околицю міста, а містер Домбі дізнався про це тільки завдяки щасливому збігу обставин.

РОЗДІЛ VII

Погляд з пташиного польоту на місце проживання міс Токс, . а також на сердечні зв’язки міс Токс

Міс Токс жила в маленькому будиночку на околиці фешенебельї ного району. Він був розташований немов у щілині між великими баї гатими будинками. Там було дуже мало денного світла, але міс Токс, могла похизуватися своїми сусідами. Одним із них був майор Джо* Бегсток. Він подобався міс Токс, але останнім часом жінка завждй кудись поспішала. Одного разу бравий майор через вікно побачив Я кімнаті міс Токс немовля і няньку. Потім міс Токс ледь не кожного* дня няньчила малюка. Майор дуже здивувався б, якби дізнався, я* плани щодо цього малюка і його тата зріють у голові міс Токс.

РОЗДІЛ VIII

Подальший розвиток, зростання і характер Поля

Після гріхопадіння і вигнання Річардс дитяча кімната в будинк\1 містера Домбі стала нагадувати зібрання якоїсь комісії. Жінки такі були зайняті вихованням Сина, що майор кожного дня отримував до-1 кази своєї відставки, а містер Чік залишився без домашнього конт-І ролю.

_ае зміг знайти для малюка кращої відповіді, ніж та, що з гро
іуце мати все.                                                                                                  „_пття Пппь став говорити з

^м“7еГ Г, “ГГ™™ – • ■—

іолять кістки

■равду про здоров’я                                                                        ^П”‘^м міс

ІНЯ оглядає хлопчика і рекомендує МОЖУЧ І                                                                               школою, куди

Токс розповіла, що її знайома вдова місіс                                                                                                     іГти _П<^_Ь

-та:

Гі™Гх⁸“«Г»“пГлГ.^СЬ;укп старої відьмя. С»Д« * –

дали Флоренс та Поля.                                                                                                 губилася під прониз-

МІСІС Піпчін, сам. »осять ££,»»». я *г£и« ^

поряд іт^всячорний^сітХтчіа леді здавалася відьмою, а Поль і кіт
її прислужниками.

РОЗДІЛ IX,

у якому Дерев’яний Мічман потрапляє в біду

ТТ- ™ чустоічі – Флор*™ Уолтер часто згадував цю маленьку дів-
Після зустрічі ~ 1-1-г                                                                   ТТТГ.Й їпч здалеку побачити и.

Ііинку, ходив до будинку містера А^ом >                                                                                        _старі знайомі.

Іноді вони зустрічалися на ^вУ^ЛИ^‘^ГпР^ чудесні подвиги, про
І Хлопчик мріяв про далекі мандршки^про чуде^^^ д

Адміральські погони, якідаливІЬму ^^^ися об мідну

і вивезти 11 ДО іншої кра ,                                        _Уолтер залишався веселим ро-

табличку контори «Домбі і Сина*. 1а Уолтер зш

ботящим хлопцем і люблячим °^лемш^^К_и^ОМ_{уолтер застав} у будинку Одного разу, п₌шя»^””ль дя^к. Со- маклера, якии пояснив, що                                                                                                                                                                                                                    207

ломона. Почувши цю неприємну новину і побачивши сльози в

^{УоЛТЄр П}Р°^Ж0Г0М кинувся на квартиру до капітана Ка

рий капітан забрав з дому всі цінні речі і поспішив до друга ^

борг був занадто великим і ті срібні дрібнички капітана не могли £

покрити. І тоді старий запропонував звернутися до містера Домбі і

позикою, а заставою мали бути інструменти дядечка.

РОЗДІЛ X,

у якому розповідається про наслідки біди Мічмана

^{Капітан Катль} з’явилися до містера Домбі, коли вся сім-

ко СпТ,’ *^Л0ПЧ™ ^{П0ЯСНИВ} “нові, у якому стані опинився дяд,

^ ‘ ^ЖИЛС‘ ^СлУ^хаючи юнака, Флоренс розплакалася, а Поль з<

спокоював її.

Містер Домбі вирішив порадитися із сином і запитав малюка,

би вчинив він. Поль відповів, що якби він мав гроші, то обов’язки
допоміг и Уолтеру. Містер Домбі поздоровив сина із першим серй-

ним діловим рішенням і написав записку управителеві, щоб той за,

нявся справами дядечка Соля.

РОЗДІЛ XI

Виступ Поля на новій сцені

т™«Г!’^{ЗЬКО Р}°^{КУ СТа}£^{а МІСІС ШіІЧІН ох}°Р°^няла Поля й опікувала”

ним і його сестрою. Помалу Поль поздоровішав, але залишався ху

дим і слабким.                                                                                           ‘

Одного дня до місіс Піпчін приїхав містер Домбі, щоб поговори

про подальше навчання шестирічного Поля в школі і про можливіс

Г_Н?°:Г^{И 3 СЄСТР}°^Ю– ^{Було ви}Р™ено, що Поль поїде до школи-паїг

сюну, а Флоренс залишиться у місіс Піпчін, щоб брат мав змогу зу

стрічатися із сестрою щосуботи.

У пансіоні доктора Блімбера було не більше десятка учнів Систе^

ма навчання була такою, що всі хлопчики розцвітали до часу, нена

скоЗгТгГ ^{ТЄПЛИЦ1}‘ ^{АЛЄ Ш0ДІ мето}Д^и Доктора призводили до того, «що

_ВГГ^Л1Г^{0ДИ НЄ МаЛИ СМаКУ}’ ^{Переставали} «вісти і залишалися у

вигляді стебла».                                                           ^л

Ось до такої школи потрапив Поль, і

виліпити мужчину.

РОЗДІЛ XII

Виховання Поля

Уже в перші хвилини свого перебування в школі Поль познайо­мився ,3 місіс і міс Блімбер. Вони покааали йому будинокГласну

Дружина доктора місіс Корнелія завела Поля до кімнати з трьо­ма ліжками. На табличках були написи: Домбі, Брігс, Тозер. Потім хлопчика повели до його «товаришів».

Хлопці чекали обіду і безцільно блукали по класній кімнаті. Вони »давалися дуже змученими, а один з них закам’яніло сидів на місці І:і бездумно виряченими очима.

За столом усі мовчали, крім доктора Блімбера. Ніхто не смів пере­бити його навіть зайвим порухом руки, не те що словом.

Після обіду заняття учнів продовжилися. Вранці наступного дня Поль отримав від місіс Корнелїї завдання. Він повинен був прочитати позначе­ні нею місця в книгах і сказати, що зрозумів із текстів. Звичайно ж, хлоп­чик майже нічого не засвоїв, і місіс Корнелія повторила урок.

До обіду Поль відчув величезну втому. Його втішало тільки те, що п інші хлопчики перебували в такому самому стані.

Єдиною втіхою для Поля були субота і неділя, коли він приїздив до місіс Піпчін, щоб побачитися із сестрою. Але й тут він мав викону- мати нудні завдання.

Флоренс, щоб допомогти братові, наказала Сьюзен купити книги, нкі приносив із собою Поль, і сиділа над його уроками, виконавши свої. А в суботу міс Флоренс пояснила хлопчикові все, що йому зада­ли, зробивши ці завдання і легкими, і зрозумілими.

РОЗДІЛ XIII

Відомості про торговий флот і справи в конторі

Коли містер Домбі йшов у свою контору, всі торговці, вантажни­ки, клерки розступалися перед ним, неначе човники перед великим кораблем. Усі працівники контори були неначе розчавлені величчю містера Домбі, який ніколи нікого не помічав, але в його присутності намовкали найбільші веселуни.

Справи компанії складалися так, що хтось із службовців мав по­їхати у Вест-Індію, аби зайняти там неважливу, але потрібну поса­ду. На цю вакансію містер Домбі призначив Уолтера Гея, племінника дядечка Соломона.

РОЗДІЛ XIV

Поль стає дедалі більше дивакуватим і їде додому на канікули

Настали літні канікули, але учні доктора Блімбера не виявили ра­дості з цього приводу.

209

Усі невидимі злі _духи                                 почував себе маленький По,-

всім ручними                            ^У’ Т ^да6р* ^баЧИВ                              стали

жали чудним хлопчиком.                                           ^ПР° ^СВ°‘^{ло,уття}‘ “ ”“^го вва-

лло^ »Х™”и“«^Ш“н⁰з“^{6І,,вТУ УЧВТЄЛЯ}                                                                        *1-4». Ту,

“мї снли^аР‘ ^ОГЛ“Н^{у,ти кш}°^г° Д^скмав! Свньо^иемае жиї!

“~=5=::=еїя:

ло                                                            *                                  ириїха]

Незвичайна винахідливість капітана Катля
І нові турботи Уолтера Гея

ВД_Ю^ОЛн7_Ба“С” в“,“‘“Ги™-‘““^{1 СМЮ ПР}”                                                           V весті

буде для дядечко надто жо^токим ударом ^{аЛЄ ЯВСЯі} в- звістки

Катля допомогти йому. Капітанові                                                    ^{ТОМУ ПОПросив кап,тпи}“‘

дії. Флоренс ви^те?вийд! заііжТп ^ ^Щ° ^{ПОКИ бУДЄ У ВбСТ ІН}–

щасливу жінку.                                       еретвориться на багату, горду,

л.с^п:гГда,^с»^г.і^олтер“^тр‘“^и*^на ■*”* – “»<™1

/

Сьюзен Ніпер і Уолтер покинули карету і побігли до будиночка. Дорогою дівчина розповіла, що Поль Домбі дуже хворий і хоче ще раз побачити жінку, яка замінила йому матір.

Поллі зібралася, і вони швидко дісталися до будинку містера Домбі.

РОЗДІЛ XVI

Про що весь час говорили хвилі

Поль уже не піднімався з ліжка. Він байдуже слухав шум вули­ці і весь час думав, про що шепотіли йому морські хвилі. Іноді йому »давалося, що річка, яка тече через місто в океан, несе його на своїх хвилях усе далі від дому, від Флой. Він говорив про це сестрі, а вона заспокоювала хлопчика ласкавими словами.

Одного разу Поль побачив біля себе постать батька, поглянув на його обличчя і побачив у очах тривогу за життя сина. З того часу що­ранку хлопчик просив передати містерові Домбі, що йому значно краще.

Якось уночі Поль думав про маму і згадав ласкаві очі годувальни­ці. Він попросив Флоренс привезти Поллі.                                                       _

Вранці Поль прокинувся, сів у ліжку. «Тепер він бачив усіх біля себе. їх більше не запинав сірий туман, який бував іноді ночами. Він пізнав їх усіх і назвав по іменах*.

Хлопчик уважно подивився на жінку з добрим круглим облич­чям, яка стала називати його «дорогим її хлопчиком, миленьким її хлопчиком, її бідною, рідною, змученою дитиною». Вона цілувала його схудлі рученята як людина, що має на це право.

Хтось промовив ім’я Уолтера, і Поль захотів побачити юнака. Че­рез деякий час Уолтер зайшов до кімнати. Поль узяв його за руку, по­тиснув і сказав: «Прощавайте*. Потім попросив батька не забувати

хлопця, якого він любив.

Поля поклали на подушки, Флой схилилася над ним, і вони обня­лися. Брат сказав, що річка несе його в океан, а на березі стоїть їхня мама.

РОЗДІЛ XVII

Капітану Катлю вдається дещо зробити для молодих людей

Соломон Джилс, дізнавшись, що Уолтер має їхати у Вест-Індію, довго не міг отямитися, але капітан Катль зумів розгорнути перед ним таку чудову перспективу кар’єри юнака, що дядечко поступово заспокоївся.

^пію -*»«— *н

ником містером Каркером, який терпіти пеміТ ^ЗУСІР‘^В“ ^{3 нма}» знаючи про це, став говопи™ _про Уо_ЛтепяТ* ^ХЛОПЦЯ– ^Капітан, » бачити їх разом, коли хлопепт т™«                                                               ’ ^ПР° своє бажанвИ

Старого моряка підкупила

Дружнє потискання руки, і капітан викттТГ ^{1СТЄра Карке}Р^а’ його про що іноді думав Уолтер.                                                    ^У°^Є’ ^Пр° ^{Щ0 М}Р^1ЯВ сам і

Задоволений собою, капітан вийшов з контори.

РОЗДІЛ XVIII

Батько і дочка

У будинку містера Домбі тиша. Слуги мовчки упнете поверх, мовчки і багато їдять і п’ютГ V                                                 ^х°Д*ть з поверху здгі

гості. Батька за цей час не бачив ніу-г ^{ЖЄ ПОН}°^{41 п}Р^их°Дять якісіЗ Що всю ніч він ходив у своїй кімнаті з^^ТкутоГ™ ^ШЄП°^ЧуТЬСЯ’

—…………………………………………………………… і—

його не змінився. Він мовчки сілає я ^НЬ°^Г° ^{злегка поблі}Дло, але вираа I

він дає розпорядженьГоло наГ ї * ¹ *”* ” ^ЦЄРК*^У*- ^У *^ер™

У будинку тихо ^ надгробної плити 1 повертається додому.

ка місіс Чік і міс Токс ~ пігш^{8 Г}°^В°^РИТИ> ^тіт°нь- живає смерть брата, їй потрібна пЬггп ^{РД Я}‘ ^ФлоРене тяжко пере-

нТоТнГ^ГдоГоГі^

шити сльози, вона молил»,.«, г» С                   рата, а коли її починали ду­

бити її. Іноді вона підходила Г„,““““””“₀7^{Л,Ір0давж}>’^в“^л‘»- ■

ледве дихаючи, притулялася воГ^_и™ТголГоГ”-

притулялася губами,. Флоренс «пі,™, щоТверівЬоГ ’ ” ” аможе стати втіхою для бать»«, іде                                                                                                                                  ‘ ^В<Ша

батько сидів у кімнаті сам. ’                              завжди були зачинені, а

по.^*””^^^/“*пи.пі_Ш^л.д_од,ере«ат|

Увійти. Батько, побачивши її, піяяі^ГГв!дхилився^{ИНа НаВаЖИЛ&СЬ} тих рук дочки. У Його обличчі не вілби«*™                                            простягну-

жалю, ні інтересу, ні батьківсько«, визнання шТпГ ^{Ш НІЖ}?°^СТІ’ ^НІ ніби закам’яніла від такої відчуженогтГи співчуття. Флоренс

опустила голову на руки. Містер Домбі не знав ”^Р°™^{ЖНИМ СТОГОНОМ} Ще згадає цю сцену.                                                             ’ ^{щ раз} У ^житті він

РОЗДІЛ XIX

Уолтер від’їжджає

Уолтер прощався з фігурою Дерев’яного Мічмана — генія-охорон- цл торгової лавки дядечка Соля, зі своєю кімнатою, яку, може, поки­дан назавжди. Та йому треба було відкинути сумні думки і спогади, пдже його чекав дядечко, який зараз самотньо сидів внизу.

Уолтер весело пообіцяв дядечкові привезти з Барбадосу різних і’мачних продуктів і вина. Потім мова зайшла про містера Домбі і Флоренс. Юнак хотів попрощатися з нею, але вона сама прийшла в нмнку. Дівчина попросила дозволу приходити до дядечка, коли Уол- тчр поїде, назвала юнака братом. Серця дядечка і Уолтера були пере­повнені почуттями, в очах стояли сльози.

Коли Флоренс і Сьюзен Ніпер, яка супроводжувала дівчину, по- їхили, до лавки зайшов капітан Катль, щоб востаннє побачитися з Уолтером. Він хотів подарувати юнакові свій срібний годинник, але Уолтер запевнив, що ця цінність має залишитися у хазяїна.

Настав час від’їзду. Корабель вирушив у плавання, а дядечко Соль і капітан Катль довго стежили за ходом судна, а потім вивчали його курс по карті.

РОЗДІЛ XX

Містер Домбі виїжджає

Містер Домбі заїхав до сусіда міс Токс, з яким колись познайомив- і’и і до якого ставився з деякою симпатією. Майор Бегсток добре знав і татки містера Домбі і не соромився говорити безліч компліментів ириятелю і багатозначно натякати на свої знайомства з поважними особами королівства.

Майор завів мову про міс Токс, розповів, що вона виявляла до ньо­го увагу до того часу, як стала бувати в домі містера Домбі.

Містер Домбі пояснив, що ставиться до міс Токс поблажливо лише гому, що вона приятелька його сестри Луїзи, Почувши це, майор по­червонів і з виряченими очима почав говорити про міс Токс як про інтриганку, яка, маючи якісь свої плани, затесалася в довіру до міс­тера Домбі.

Містер Домбі був вражений тим, що хтось міг подумати, ніби він має якісь почуття до міс Токс. Майор вирішив помститися сусідці і почувався героєм.

Мова зайшла про поїздку містера Домбі. Майор Джозеф Бегсток подякував приятелеві за запрошення супроводжувати його.

День від’їзду настав, і приятелі ходили пероном, чекаючи від­правлення поїзда. Раптом до них підійшов якийсь чолов’яга і ввічли-

213

і£Е

рудний коч.^^-Ткс,

гт_л                ^д нього якісь над а, приятель Флоренс Уолтеп Гри і

іШіііШгі

рац1Г;_Д?мбГ”ГинТ^Дпоча³в ГаГтисяТо Гай ^^{1ЮвГЩта}™

====і=а£=

РОЗДІЛ XXI

Нові обличчя

«Же; ГнГ„г_и:;;г^м -—………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

дуже приваблива леді. Поряд ішла юна                                немолода, але |

кала, то це не земля чи небо»                                         уваги, крім дзер- і

”ІКГ ^п–^р“^род1” ^про“^иІ

«г., іг

мер . потім в ■;_течй™» _сиа вш.ГГ^Гн“^”⁰‘ I

Едіт ^а^виді:їмс’го бажаніїя гхіал а ос гялГ на¹ арфі° ГшТ“ *                               І

показувала свої малюнки.                                               півала романси, |

РОЗДІЛ XXII

Дещо про діяльність містера Каркера-завідувача Містер Каркер-завідувач сидів у конторі і читав листи. «Листи були різними мовами, але він читав усе*. Закінчивши розбирати пошту, він подзвонив. На виклик з’явився його рідний брат, якиї у часи молодое ті допустив нечесність і зараз обіймав посаду розсильного.

Джеймс Каркер був молодшим братом, але обіймав у фірмі висо­ку посаду. Старший брат, розсильний Джон, звертався до молодшого рідко, але зараз повідомив, що їхня сестра Херієт дуже хвора.

Колись Херієт, намагаючись підтримати старшого брата, покину _ла молодшого, і тепер Джеймс не хотів нічого чути про сестру. Відпра­вивши Джона, Каркер-завідувач став читати листа від свого шефа Містер Домбі писав, що не може сповістити про день свого приїзду і

наказував не посилати Уолтера Гея у Вест-Індію.

Прочитавши це розпорядження, Каркер-завідувач тільки свис­нув: корабель, який віз Уолтера до Вест-Індії, був уже далеко в оке­ані. Другу ж частину наказу він виконав швидко: біл контори кру тився п’ятнадцятирічний Роб Тудль, який шукав Р^оботу‘

До контори зайшов Джилс Соль, принісши частину ргу. кер-завідувач попросив старого взяти до себе юного Тудля і заванта­жити його найбруднішою роботою в лавці. Дядечко Соль був не в зах­ваті від такого прохання, але відмовити не посмів.

Містер Каркер не з доброго дива хотів оселити Роба Тудля у дя дечка Соля. Завідувачеві було цікаво знати все про життя старого джентльмена, а надто те, хто його відвідує. Містер Карке^завідувач мав величезний вплив на Роба. Хлопець поклявся, що зробить все так, як того хоче патрон.

РОЗДІЛ XXIII

Флоренс самотня, а Мічман загадковий Флоренс уже давно сама-одна у великому будинку, який поступово ставав схожим на запустілий зачарований палац. На стінах з являлися пліснява, гниль і гриби завелись у підвалі, невідомо звідки взялися па вуки і мухи, на даху проросла трава, мох розтікався по віконницях.

Флоренс ходила по покинутому будинку і думала про те, як би склалося життя, якби батько зміг полюбити її.

Флоренс вирішила провідати дядечка Соля. Сьюзен Ншер підтри-

X—и до Дерев’ яного Мічмана, вони біля дверей побачили Роба, який свистом підкликав голубів. Цей юнак добре пам’ятав, для чого його послали в будинок старого Соля, а тому уважно прислухався до розмов.

215

РОЗДІЛ XXIV

Турбота люблячого серця

зи ГолГвТГ ^{1 Л8ДІ СК8}Т ^{ЖИЛИ В га}Р^номУ будинку на березі Тем­зиГоловною втіхою сера Барнета було знайомство людей з людьми

Коли вш спитав у Флоренс, з ким вона хотіла б познайомити^ Я

на «подякувала і сказала, що немає нікого, чия присутність бул*

б для неї бажаною», а сама _із сумом подумала про Уолтер^” ГякІ

вже довгий час не було жодної звістки.                                          ^Д

У будинку гостювали діти з матерями і батьками. Дитячі обличчЦ світилися радістю від любові батьків. Флоренс часто думала про Д теи, оточених ніжністю і турботою.                                                         думала про ДО

Пізніше в будинку оселилася дівчинка Кет із жінкою. Кет була си­Я^Ю; ^{аЛЄ Т1}7^{а ДУ}Т ^{Любила її}’¹ Дівчинка почувалася щасливою I Якось на берез’ Темзи Флоренс побачила бідного чоловіка вдіві ця, якии не мав на що жити. Поряд з ним була його некрасива ’бруд-1

£№£5^^дочка–^{Батько турбувався про неї}–¹ ~

Флоренс часто думала, що якби вона захворіла і померла як її мтт -1 лии брат, чи дізнався б тоді батько про її любов до нього, чи прийшов и він тоді до неї, чи стала б тоді вона йому дорожчою                                                                                                             І

Якось на прогулянці Флоренс зустріла вершника. Вигляд ньогД молодого чоловіка викликав у неї якийсь страх і відраз^ б£в Кап- кер-завідувач. Він зупинився, привітався і сквзм що звв™ “ у

н^аГков°Г”^{Ра Д}°^МбІ– ‘ ^Т°^{МУ ФЛ0РМС} “““                                                 н™ “і “очі I

ніжн^™^Н™І^Дм^а3аЛа^^{ЩО ПИОаТИ листа не 6уда}’ ^а                                          батькові і

іжні вітання. Містер Каркер посміхнувся, а по спині Флоренс побіг

холодок, ніби вона побачила привида з кладовища.                                    1

РОЗДІЛ XXV

Дивні вісті про дядечка Соля

Капітан Катль прокинувся від того, що в його кімнату хтось зай- її шов Він широко розплющив очі і побачив Роба, який тримав у руці I якиись пакет. Капітан підвівся, виштовхав Хлопця уТтаїнюі

ворГти.^{ВИПИВ СКЛЯН0ЧКУ ВИНа 1ТІЛЬ}*и тоді дозволив посланцеві го^ V

шоГбілГіГТ ^Р°^{б П}°^ВІД.^ОМИВ’ ^Щ0> докинувшись уранці, він знай- I біля себе запечатаний пакет, а дядечко Соль зник.                                                                                                            1

^{ЛЬ ПРОЧИТа}® ^{ЛИСТа> У ЯКОМу} дядечко Соль просив свого 1 кати ^{Р ЛаВКу ДЛЯ Уолте}Р^а> « про нього не турбуватися і не шу- I

Пошуки не дали результатів, і треба було подумати, як виконати волю дядечка Соля. Капітан Катль вирішив переселитися в лавку і подбати про інструменти свого друга.

РОЗДІЛ XXVI

Тіні минулого й майбутнього Містер Каркер-завідувач приїхав у Лемінгтон, де перебував міс­тер Домбі. Службовець привіз із собою деякі ділові папери, передав вітання від Флоренс. Містер Домбі кинув байдужий погляд на підлег­лого, а той сказав, що корабель, на якому плив Уолтер Геи у Вест-ін­дію, швидше за все затонув. Але це на краще, бо Уолтеру краще бути там, де він є, ніж поряд із Флоренс. Від цих слів на обличчі Каркера з’явився зловісний вираз, який містер Домбі помітив, але не став роз питувати подробиці, і постарався заглушити в собі злість на дочку.

Далі мова пішла про людей, з якими познайомився у Лемінгтоні , містер Домбі. Каркер не пропустив повз себе інформацію, що тут від-

I   почивають дві леді, які скоріше схожі на двох сестер чи подруг, ніж

на матір і дочку.                                                            „ „ с „„„„„

У той час, як містер Домбі займався справами, майор Джо Ьегсток

відбув з візитом до місіс Клеопатри Ск’ютон та її дочки місіс Едіт Грейнджер. Відвідувача прийняла стара леді. Між ними зав язалася розмова про містера Домбі, і майор запропонував оженити його на мі­сіс Едіт, адже не секрет, що молода жінка цікавить містера Домбі.

РОЗДІЛ XXVII

Тіні згущаються

Містер Каркер-завідувач встав дуже рано і вийшов прогулятися. Чистенький і вишукано вдягнений, він довго ходив алеями порожнього парку, як раптом помітив на лаві красиву леді. До неї підійшла схожа на

циганку стараізапропонувалаповорожити. Леді підвелася з лави, відмо­вилася від ворожіння і гордо пішлачерез галявину до дерева, за яким сто­яв містер Каркер. Стара відьма голосно закричала, випрошуючи гроші.

Містер Каркер пішов назустріч леді, чемно привітався з нею, зу­пинився біля старої, дав їй шилінг, щоб вона замовкла. Але ворожка забубоніла: «Одна дитина вмерла, а одна дитина жива. Одна жінка вмерла, а друга йде їй на зміну. Йди їй назустріч».

Містер Каркер повернувся у готель, де вже накрили святковии

217

ЕТдіГзаТ ^{У НІЙ} * ^{ЛЄДІ> ЯКУ ВІН УРЯТУВаВ} ^ДьмиГрожки. Леді Едіт заі дозрила, що містер Каркер невипадково був у тій алеї

парку, а стежив за нею. Завідувач опустив очі, але Едіт уловила по гляд, який підтвердив її здогад.                                                      уловила по

За сніданком м :іс Клеопатра стежила за містером Домбі, який не відводив очей від її дочки. Місіс Едіт тільки один раз підвела погляд, на містера Дом але лише Каркер помітив усю його презирливість

мок Там                   ^{КОМПаН1Я ВИрІШИЛа} Уїхати в середньовічний за-

“ ^{Р КарКЄР НЄ Раз ПОМІЧав то} презирливий вигин губ, то неприємнии погляд місіс Едіт у відповідь на слова чи дії містера Дом-

• Але .інка так уміло приховувала свої почуття, що тільки уважві око зацікавленого спостерігача могло помітити їх                                                                                                           З

™™^{аЛИ В бУДИНКУ МІСІС СК}’^ЮТ°^Н– ^МІСТеР Д°^мбі попросив місіс Еді* гр и, і вона не ] ловила. Красуня грала на фортепіано, на арфі* івала романси, виконуючи бажання містера Домбі, і від уважного погляду містера Каркера не приховалося те, що його ^ачаїникявно пишається своєю владою над гордою жінкою.                                                                                                            1

Прощаючись, містер Домбі повідомив леді-матір, що завтра о два- І

—                 Г¹” ^{ВІИ ПРИЇДЄ Д}° ^{МІСІС ЕДІТ}’ ^{аЛЄ ХОТІВ би} переговорити,

_пов^ГГ^{ТІ П0ЇХаЛИ}’ ^{мати 3 дочкою} залишилися в кімнаті самі. Вони Д го сиділи мовчки, а потім мати запитала, чому Едіт нічого не ска-

^вил1?н ^{3аВТраШНІЙ ВІЗИТ місте}Р^а До*⁶!- Дочка з презирством по­Ди     – не матір і сказала, що та добре знає, що містер Домбі купив 1

–                  Едіт нагадала матеш, що завжди була для неї товаром, який пока-”

зува_{ЛИ на ВС1Х ортаХ) у всіх салонах> намагаючи}^Р_{ь п}’_род™^П3

мога дорожче. І ось тепер знайшовся покупець, якому Едіт показала вс .воі таланти. Він прорахував усе, він знає владу своїх грошей але

“Г— ^ЩО °^{,тцують}                                   ™, роблять серце правди.

зяаепрам^г^3апал° ‘ “ “^РВв– ^П°^{ГаН0 лишв} знає правду про п справжні почуття. Це містер Каркер.

РОЗДІЛ XXVIII

Зміни

Флоренс збиралася їхати додому. Дівчина запитала в Сьюзен Ні-

вГГїїТ ^{В0На ЗНаЄ ПР}° ^{МІСТ8ра Каркера}’ ^який декілька разів навіду-

пілком ^УЖНИЦ“ ^М°^{ГЛа СКазати тільки те}> Що- здається, містер Домбі цілком довіряє йому.

Флоренс відчувала якусь владу містера Каркера над нею, і це не­приємне відчуття тривожило її.

До Флоренс підійшла Сьюзен і сказала, що її кличе батько. Дівчи­на була схвильована цією звісткою: батько у замку і хоче бачити її.

У кабінеті містера Домбі було дві леді. Батько сухо привітався з дочкою і відрекомендував її спочатку місіс Ск’ютон. Стара леді уваж­но подивилася на дівчину в лорнет і простягнула їй суху руку. По­тім містер Домбі підвів Флоренс до молодої стрункої красивої жінки і сказав, що місіс Едіт буде тепер її матір’ю. Вражена Флоренс під- нела очі на прекрасне лице і, ридаючи, упала на груди леді. Красива леді спочатку завагалася, а тоді міцно обняла дівчину, поцілувала в іцоку, але не промовила жодного слова. Потім вона тихенько сказала Флоренс, що намагатиметься стати доброю матір’ю і полюбить її.

РОЗДІЛ XXIX

Прозріння місіс Чік

Міс Токс прокинулась рано і вирішила, що сьогоднішній день вона присвятить своїм квітам. Пораючись над вазонами, вона почала згаду­вати своїх померлих батьків, замислилася над долею містера Домбі.

Раптом до кімнати увійшла місіс Луїза Чік, яка повідомила, що повернувся її брат і не один, а з елегантною красунею, з якою хоче одружитись. Почувши це, міс Токс істерично засміялася і раптом знепритомніла. Цією сценою через вікно у бінокль милувався майор Бегсток, який добре знав, з якою звісткою приїхала сестра містера Домбі до приятельки.

Луїза привела міс Токс до тями тільки для того, щоб продовжити її муки гнівними зауваженнями щодо почуттів і планів приятельки, яка виявилася змією, пригрітою на грудях благородного сімейства.

Вражена такими словами місіс Чік, нещасна міс Токс слабо ви­правдовувалася, що ніколи не сподівалася на якісь почуття з боку містера Домбі. Вона нагадала подрузі, що та сама частенько натякала на можливість близькості подруги і брата.

Цей ранок поставив крапку на дружбі двох леді.

РОЗДІЛ XXX

Перед весіллям

Зачарованого будинку більше не існувало: скрізь були люди, ки­піла робота, скрізь стукало і грюкало.

Флоренс полюбила свою нову матір. Леді Едіт теж відчувала теп-

219

^Флор‘“^{с д}° – ■

вел””аГ™”;г=гг^кіт“^ому °^{алачі дале}“^г<> І _М._{РКУ пе}– ~^{що6 ч}“

стара ледТ^оввд ді™Гн^баТЬКа‘ ^К°^Л” ^П°^,!‘^Л“^С” ^ЙОГ° “Р“1 Коли містер Домбі зайшов у КІІ^£Нйе£с«С* “““Т“ ^ХУ^С™°Ю і ла хустку. Флоренс підхопи™™ обняла гтпп                                                                                                ^Р’ °^КИНу‘

вала його і швидко вибігла.’                           сторопілого батька, поцілЯ

но                                           ВІдп^ідалТ ^{СТара ЛЄДІ}– ^ФЛ°Р^ЄНС 4

заговорив лише раз, коли _Мова зайшла^п” 7™ шЇГ* ^ його на наступну неділю                                                                        весілля. Він призначив

до Л

Ысть покинула її. Сталося це толі копи ^лькн °Дного разу байду Домбі залишити їй міс Фюренс адже ^{СТараледі поп}Росиламіст«^Р без своєї донечки.   ^Р ’ ^{аДЖЄ В}°^{На П1СЛЯ весілл}я буде сама,

дозволить Фло^м спілкуватися з’неюТб^нев”⁸^’^^ ^НІЗаЩ° Ж бралася скверни у цьому були«™ р                                                   ^{НЄВИННа} Д^1в™на не на-

своє ж™ п^еТат!^бУГв^ГтХ— ^0Ка3“^Л” ~ І

буде у™зпеЇЇ!™оки Флоренс^Уне^СГийде^Кза^И_М^ЧаТИ’ ^Щ° ^{ЕДІТ НІК}°^{ЛИ НЄ} ра жінка із сльозами на очя* *„ _{пі лася на} “ей Г*^{НЄ Д}*                                                   ^Ста’ I

Ще разтвердо заявила, _що ФлоренсГерГт^Г_До“^И’ її

ке                                                                                                                                                                                                                                                                                                           їїїї у ^ гіі

талася від дзеркал, «немов намагаючись _{Ве Й}Г                                   відвер.|

відмежуватися від неї. Так V глухий час ночі Г ^СВ°^{Є1 КРЯСИ 1}

йгг -^=”Гбі^ 5«

—ні

Ті і краси». Едіт підійшло „п „і™,                          ^У розквіті невинное-

бами до ніжв”, Р “у“^Гу^аГ,⁰;Т”^{І0РКВУЛ,М} Я ми.        • ” голову і залилася сльоза-

сонце вранці в де^вес^лля!^{ДЖЄР НШ ПЄРЄД ВЄС1ЛЛЯМ}‘ ^Так застало її

РОЗДІЛ XXXI

Весілля

Ранок підкрадається до церкви, під якою спочиває прах малень­кого Поля і його матері, тривожно заглядає у вікна будинку містера Домбі, де метушаться жінки, готуючись до весілля.

На площі Принцеси міс Токс теж прокинулася рано. Незважаючи на свої втрачені надії, вона хоче подивитися на весільну церемонію із якогось темного кутка церкви.

Кузен Фінікс, який сорок років тому був світським денді і ще не втратив жвавості, спеціально приїхав із-за кордону, щоб бути при­сутнім на весіллі.

Містер Домбі виходить із своєї туалетної кімнати в чудовому но­вому костюмі, прибуває майор із цілим кущем герані в петлиці. Він поздоровляє містера Домбі, присягається у вічній дружбі, вихваляє його вибір.

Входить містер Каркер, теж гарно вдягнений справжній весіль­ний гість. Його привітання гарячі, про що свідчить тремтіння голо­су і рук.

Містер Домбі, майор Бегсток, містер Каркер в кареті їдуть до церк­ви. Містер Домбі уважно оглядає орган і не помічає міс Токс, яка хо­вається за пухкою ногою херувима.

Приїхала Едіт. Минула ніч ніяк не позначилася на її обличчі. Вона спокійна, велична у своїй красі, презирлива до захвату, який викликає у натовпі.

Добра мати підходить до містера Домбі і говорить, що, на жаль, вона не може залишити Флоренс у себе, адже у неї не вистачить сил на дівчину після того, як дочка назавжди покине її дім. «З цими сло­вами ніжна мати стискає руку дочки — можливо, бажаючи звернути її увагу на свої слова».

У церкві кузен Фінікс передає Едіт містеру Домбі, майбутнє по­дружжя присягається у вірності, і церемонію закінчено. «Твердим, чітким почерком наречена записує своє прізвище до церковної кни­ги», усі присутні теж ставлять свої підписи, вітають містера і місіс Домбі, і валка екіпажів від’їжджає від церкви.

Весілля продовжується обідом у палаці.

РОЗДІЛ XXXII

Дерев’яний Мічман розбивається на друзки

Капітан Катль, який переселився в будинок старого Соля, теж був у церкві. Після вінчання він повернувся додому і задумався над до­лею свого друга і Уолтера, який, можливо, загинув.

221

Е=г-—•===;—

Раптом у двері крамниці хтось постукав Роб Тпчиш,шт

=5^^ж=йг===

підвищеним іо слртї. ‘у^Гите™™ ” ^{БаРбадОС}–^а острові І

«гїаЬ=~^~^

певнив, ЩО не побоїтьгст И па,;          •            . „ ^мхстеР^а маркера, т

вийшов з контори.                                          хідності вшгися з ним бортами,1И

РОЗДІЛ XXXIII

Контрасти

Два будинки в передмісті Лондона належать двом братам

дуі^гг^н~ – 4

гими меблями, на підлозі – коштовні килими н™ ^{3аСТаВЛЄН1 ;1ор}°-

картини. Це будинок Каркера-завідувача                        ^СТШП* “ ^{КРаСИВІ}

Другий будинок належить Каркеру aлeтoмv «і_лп„

СИ брат і икого відштовхнули всі, окрім сестри                          -дмови.,

б. – ™«^^рі⁶г.г.ГиТш^ею‘ “^{ле три,оги}’^пе,мі– **°Ш

-»а55вв=г==аЕ«г.5Г

РОЗДІЛ XXXIV

Інші мати і дочка

У занедбаній кімнаті сиділа стара жінка, прислухалася до завиван­ня вітру, намагаючись зігрітися біля жалюгідного вогню. На купи ган чір’я, кісток, два-три скалічених стільця, на брудні стіни і ще брудні- шу стелю падали відсвіти полум’я. ЛСінка була схожа на відьму.

Якби Флоренс опинилася в цій кімнаті, вона пізнала б ту добру мі­сіс Браун, яка колись пограбувала її.

Раптом до кімнати хтось увійшов. Стара придивилася до постаті і не впізнала її. Але коли піднесла до обличчя незнайомки свічку, то голосно скрикнула і кинулася на груди жінці. Це була її дочка Еліс, яка колись давно поїхала за океан, а зараз повернулася. Дочка нага­дала матері про своє бідне, занедбане дитинство, про свою злочинну юність, про небажання матері вчити, виховувати її. І ось тепер вона повернулась із заслання ще більш жорстокою, ніж була в юності.

Місіс Браун боязко доторкнулася до руки Еліс, і дочка дозволи­ла погладити себе по голові, заплести коси. Мати крутилася навколо Еліс, розповідаючи, що довгі роки стежила за родиною містера Дом­бі. Слідкувала вона й за ним, навіть одного разу говорила, дивилася вслід, проклинаючи його душу й тіло. Його хазяїн і друг одружив­ся, і це одруження принесе матері і дочці щастя. Стара розповіла, що ■інає про його брата і сестру, які живуть у маленькому будиночку на околиці Лондона. Почувши це, Еліс швидко накинула на плечі плащ і вийшла з кімнати. Мати пошкандибала за нею.

Мати і дочка дійшли до будинку Джона і Херієт. Еліс зайшла у кімнату і стала проклинати невинну жінку, ім я, яке вона носить, ту милість, яку виявила Херієт до незнайомки.

РОЗДІЛ XXXV

Щасливе сімейство

Спливло небагато часу, і містер Домбі з дружиною повернулися

додому із Франції.

Флоренс була готова до зустрічі з батьком і мачухою, але хвилю- ііання розпирало її груди. Дівчина не сміла підійти до них привіта­тися, та Едіт, холодно поцілувавши матір у щоку, сама поспішила до

Флоренс і обняла її.

Після обіду всі розійшлися по своїх кімнатах. Флоренс поверну­лася у вітальню по корзинку із шитвом і застала там батька. Уперше

223