| Всесвітньо відомий російський письменник, публіцист із власною глибокою і оригінальною філософією. Дослідники вважають Достоєв- ського найяскравішим представником «онтоло- гічної», «рефлексивної» поетики, яка залишає персонаж ніби вільним у відносинах із тек- стом. Вперше на таке особливе ставлення До- стоєвського до своїх персонажів звернув ува- гу М. Бахтін, який увів поняття поліфонічного роману, тобто твору, в якому кожен персонаж має свій власний голос і не повністю підвлад- ний авторському задуму чи самому сюжету. Свій творчий шлях письменник почав повістю «Бідні люди» (1846), що була схвально сприй- нята М Некрасовим і В. Бєлінським. Літератур- на діяльність Достоєвського була перервана 1849 року арештом, пов’язаним з |
| „в за кілька ш до «йвирок «*»—•» “Р™
на смерть, чотири рок 11 братом Михайлом він ——————————————— ппчмняр ішу- та «Эпоха» (1864-186Б). Роман «Злочин і кара», якии із 1866 р. починає дру |
| СІ ч- ~ ————- 1- 4
ті на смсртв, чотири роки каторг» відобразилися , творах письменника. Разок ; організував і видавав журнали «Время» (1861—1863) _ ■ л ЮСА тттіїліІЯР ЛТТ\7- |
| куватися в «Русском вестнике» приносить авторові сттову славу.
‘ Основні твори: романи «Бідні люди» (1846), «Записки із МЧ™™ (I860) «Зневажені та скривджені» (1861), «Записки із підпілля» (1864), «Зло їн і кГра» (1866), «Гравець» (1866), «Ідіот» (1868), «Вічнии муж» (1869 , «Кіги» (1872^ «Підліток» (1875), «Брати Карамазови» (1880), повісті та опо Г;Х^» aS «Сон смішного чоловічка» (1848), «Неточка Незвано- Г“Ж «Білі ночі» (1848), «Дядечків сон» (1859), «Зимові нариси про літні Н|’То™ЯДос\1бєвс”оГзажили широкої популярності в Україні, І. фРанкона- швав його «найгеніальнішим російським письменником, цінуючи його гуманізм, майстерність, своєрідний психологізм». |