панську народно-пісенну традицію з мо,

ністськими прийомами сучасної йому єврої*

ської поезії. Автор збірок поезії «Книга віри:

«Поема про канте хондо» (1921), «Цигані

романсеро» (1924—1928), циклу «Поет у Н

Йорку» (1930) та п’єс «Маріана Пінеда» (193
«Криваве весілля» (1933), «Чудесна череві

ниця» (1930), «Йєрма» (1934), «Донья Рос

дівчина, або Мова квітів» (1935), «Дім Берн
ди Альби» (1936).

Сорок років після загибелі (поет був заа

штований і розстріляний під час фашистсьі

го заколоту) творчість Г. Лорки перебувала

забороною. Лише після смерті Франко відбулося відкрите вшанування мив
на його батьківщині. В Україні перші переклади його творів з’явилися в 304
роках. Лірика Г. Лорки вперше видана в Україні 1969 року в серії «ПерлиШ
світової лірики». До образу Г. Лорки зверталися українські поети Д. Павлиіп.

ко, І. Драч, Б. Олійник, Л. Забашта. П’єси його йшли в театрах кількох укр;

ських міст, починаючи з Києва.