А віти й баговиння її тінили тінню, а соловей гульливий співав дівчині білій.

Упала ніч сріблиста, імла недобра млиться, на гори по безліссю буланий вітер звівся.

Дівчина зволожіла у хвилі стала біла, а хвиля зчервоніла.

Зірниця зазоріла на тисячу корівок, жалобним маєм крита, плющами перевита.

Дівчина осмутніла в огні плила-леліла, а соловей жалівся, що обгоріли крила.