Крізь шиби, де мороз різьбив тонкі лілеї,

Крізь вікон аромат з одзолотілим склом, Чорніючи, блідим, скривавленим крилом У лампу ангельську ударило світання.

Тріумф! І тільки-но реліквія остання Змінила батькові злим усміхом уста, Здригнулась голуба й безплідна самота.

О неню з немовлям, прийми, здолавши втому, Страшне народження, і з голосом, в якому Віола й клавесин єдиний спів ведуть,

Чи, легко стиснувши змарнілим пальцем грудь, Проллєшся білістю, як вісниця-Сивілла,

Для губ, що їх блакить невинна опалила?

Переклад М. Москаленка