|
Сонет Краси пречистої безсмертний гордий син, ударом п’яних крил чи ти розіб’єш нині забуте озеро, де покриває іній прозорий зльотів лід, що не дійшли вершин? О лебедю, згадай, ти був і є один прекрасний, та дарма змагатися в пустині: ти в пісні не сказав, в якій це жить країні, як мертвої зими засяє сонний сплін. |
| СТЕФАН МАЛЛАРМЕ. Лебідь |
| Ти шиєю струснеш білясту агонію, одкинеш безміру просторів цих стихію, але не жах землі, що крила полонив.
І як мара в імлі леліє сяйвом срібним, холодним сном зневаг навік себе ти вкрив, о лебедю, в своїм вигнанні непотрібнім! Переклад М. Драй-Хмари |