Починав як поет. Перша збірка віршів*
«Теплиці» (1887).

Першою п’єсою була «Принцеса Малаї
(1889). Так розпочався символістський те»
Метерлінка, так званий «театр смерті», де Н
ловним героєм виступало Невідоме. У філії
софському есе «Скарб смиренних» (1896) її
обґрунтував основу, на якій будує п’єси п>
життя й смерть, те, хто й що керує світом, І||
людина завжди жертва Невідомого, безсила Пі(^
ред долею. Ілюструють цю думку п’єси: «H#
прохана» (1890), «Сліпі» (1890), «Сім принцеї
(1891). Метерлінк зумів досягти ефекту при

сутності Невідомого на сцені засобами символізму. Далі були п’єси «Пелеа
і Мелісанда» (1892), «Амадіна і Паломід», «Там, всередині» та «Смерть Тента
жиля» (всі 1894 p.), «Аглавена і Селізетта» (1896). Відтак автор замість Смев
ті, що керує всім, ставить Любов. І далі йдуть п’єси романтичного характ
ру: «Аріана і Синя Борода» (1896), «Сестра Беатріса», «Монна Ванна» (19021,
Потім настає новий період у творчості Метерлінка, пов’язаний з реалізмом
про що свідчать п’єси: комедія «Чудо Святого Антонія», романтичні казки «Си
ній Птах» та «Жизель» (1903). А далі «Марія Магдалина» (1909), «Заручники^

(1918), «Бургомістр Стильмонда» (1919), «Біда приходить» (1925) та «ЖаніГ
Д Арк» (1940). Метерлінк — автор численних есе і мемуарів.

П єси «Синій Птах», «Монна Ванна» йшли на сценах українських театрів..