Десь там воля, світло, люди,

Я ж — мов звір у хащині: Оточили звідусюди І не вирватись мені.

Шум погоні, чорні віти,

Ставу темне полотно, —

Вже мені не уціліти.

Хай що буде, все одно.

Хто я вбивця, тать кривавий? За що кару я несу?

Світові подарував я Краю рідного красу.

Але майже край могили Вірю — надійде пора,

Ницості і злоби силу Подолає дух добра.

Переклад М. Стріхи