Цей отвір зелені, де джерело співає, Черкаючи траву окриллями срібла,

Де сонце блискотить яскраве і безкрає —

Це улоговина, просяяна до тла.

Спить молодий солдат — потилиця в катрані

Купається, уста відкриті; він приліг

Під хмаркою, в траві, де світять роси ранні.

І в зливі променів лежить блідий, мов сніг.

В ногах — ромашки. Він, як та дитина хвора, Всміхається у сні до нездійсненних мрій; Заснув і прохолов — здолала стужа й змора.

Природо, ти його заколиши й зігрій!

Він спить між квітами на луговім осонні,

І в грудях має він дві дірочки червоні.

Переклад Д. Павличка