| Австрійський письменник, ім’я якого відоме у багатьох країнах світу. Його вважають заснов- ником багатьох напрямів розвитку європей- ської поезії, бо кожна з його поетичних книг написана у різних стилях — від романтичного до символіко-містичного, від екзистенціаліст- ського до реалістичного. Перша збірка «Життя і пісні» (1894), потім «Вінчаний снами» (1896), «Свят-вечір» (1898) і «Мені на свято» (1900) — переважно неоромантичні та імпресіоністичні. Після відвідування Росії та України народжу- ються збірки «Книга годин» (1901—1905) та «Книга картин» (1902, 1906). Після подорожі Україною та двомісячного перебування у Києві Рільке написав два оповідання з українського побуту: «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду» (1900). V 1907—1908 роках виходять вірші, які зібрані у книзі «Нові поезії», де поети- іується світ речей. Найвідоміші книги останнього періоду творчості — «Дуї- мянські елегії» (1922) та «Сонети до Орфея» (1922). Єдиний, написаний Рільке роман — «Нотатки Мальте Лаурідса Брігге», який має епохальне значення для німецькомовної літератури. В Україні книга поезій Рільке у перекладах М. Бажана вперше з’явилася в 1974 році. |