|
В ботанічному саду. Париж З невпинного ходіння мимо ґрат у неї зір спустошився й стомився. Здається їй, що стало більш в стократ тих ґрат, — за ними, певне, світ кінчився. |
|
М’яка хода, та, сповнена снаги, вона кружляє по вузькому колі. Це — наче танець сили навкруги могутньої, оглушеної волі. Коли вона з зіниць своїх заслін одсуне враз, — в них образ світу врине, крізь пружну тишу тіла пройде він і в глибу серця врешті згине. |