| Люблю я час грози весною, Коли травневий перший грім, Немовби тішачися грою, Гуркоче в небі голубім.
Гримить відлуння голосисто! От дощик бризнув, пил летить. Краплин прозорчасте намисто На сонці золотім горить. Біжать потоки вод прозорих, Пташиний не змовкає гам, І в лісі гам, і шум у горах, — Усе підспівує громам. Ти скажеш: пустотлива Геба, кормивши Зевсові орла, Громокипучий кубок з неба На землю з сміхом розлила. Іще горить в душі’бажання, Ще манить зір краса твоя, Крізь любі спогади туманні Іще ловлю твій образ я. |
| 758 |
|
ФЕДІР ТЮТЧЕВ. «Я знаю в праосеніпору…» |
| Твій образ милий та прекрасний Всякденно видиться мені,
І недосяжний, і незгасний, Немов зоря в височині. Переклад М. Рильського |