Як хмурно, сумно восени, холодні дні в глухій тривозі.

В якій безрадісній знемозі у душу просяться вони!

Але є дні палкі, як кров, — в мережі золотих узорів шукає осінь ярих зорів, жагучих забагів — любов.

Мовчить, соромлячись, печаль, визивне лиш сміється грішно, а тій, що завмирає пишно, уже нічого їй не жаль.

Переклад М. Драй-Хмари