| Видатний російський письменник, новатор жанру «малої прози», майстер оповідань, осо- бливо спресованих, лаконічних, з величезною І смисловою навантаженістю, де підтекст важли- віший від тексту, несказане — від сказаного. Починав у літературі як автор сатиричних і гу- ] мористичних оповідань (збірки «Казки Мель- І помени» (1884), «Строкаті оповідання» (1886) І та інші). Відомі оповідання на морально-етич- І ну тему увійшли до збірок «У сутінках» (1887), «Оповідання» (1888), «Похмурі люди» (1890) тощо. Він написав також повісті: «Степ», «Вог- ні» (1888), «Нудна історія» (1889), «Дуель» І (1891), «Палата № б» (1892), «Оповідання неві- І домого чоловіка» (1893), «Три роки» (1895), «Моє життя» (1896), «Мужики» і (1897) , «У балці» (1900), роман «Драма на полюванні» (1885), нариси «З Сибіру» (1890), «Острів Сахалін» (1895). У драматургії Чехов здійснив «революцію жанру», відмовившись від принципу одногеройної п’єси. Драматургія Чехо- і ва справила суттєвий вплив на світовий театр XX століття. Це комедії «Іванов» (1887), «Лєший» (перероблено — «Дядя Ваня», 1889), «Чайка» (1896), «Вишневий сад» (1904); драми «Безбатьківщина» (1878—1881), «Три сестри» (1901); водевілі «Про шкідливість табаку» (1886), «Ведмідь» (1888), «Весілля» (1889), «Ніч перед судом» (1890) та ін. Життя і творчість Чехова тісно пов язані з Україною, його п’єси з успіхом ішли на сценах українських театрів, деякі — українською мовою. |