Літературні інтереси Бернарда Шоу були над-
звичайно широкими, а його ерудиція вража-
ла сучасників. Він писав статті як музичний

і  театральний критик, видав монографії про
творчість Генріка Ібсена і композитора Ріхте-
ра Вагнера, твори із соціології, філософії, політ-
економії.

У драматургію Шоу прийшов майже випад-
ково. Перші п’єси: «Будинки вдівця» (1892),
«Серцеїд» (1893), «Професія місіс Воррен»

(1897)                                                                                          , «Цезар і Клеопатра» (1898). Своїми п’є-
сами Б. Шоу започаткував початок формуван-

ня реалістичного інтелектуального театру.

Творча спадщина Шоу-драматурга — п’ятдесят шість п’єс. Він створив дра­матичну енциклопедію характерів сучасного йому сусійльства, різних його прошарків. Одна з найпопулярніших п’єс Б. Шоу — «Пігмаліон» (1913), яка екранізована і покладена на музику. Під впливом драматургії А. Чехова ство­рено п’єсу «Дім, де розбиваються серця». Б. Шоу пішов з життя у 94 роки з від­чуттям, що «зробив свою роботу на землі… більше того, ніж … належало».