У родовій диференціації іменників на м’який приголосний простежується така закономірність: основна кількість іменників — назв істот належить до чоловічого роду, їх налічується 1151, наприклад: вусань, горбань, дідунь, татусь, коваль, менестрель (співак), троль, конетабль (головнокомандуючий армією), уздень (селянин) та ін. До жіночого роду входить обмежене коло іменників — назв істот, пор.: кефаль, етуаль, лань і т. д. їх місце в структурі жіночого роду пояснюється: 1) міцною взаємодією граматичного значення роду з лексичним значенням слова, тотожністю роду іменника біологічній статі особи — етуаль (співачка); 2) залежністю значення роду іменника видового від граматичного роду загальної назви, наприклад: кефаль — риба, фавероль —курка, газель — антилопа, даніель — лань; 3) схожістю зовнішніх ознак особини, яка позначається певним словом, із загальнопоширеним видом тварин і, як наслідок, перенесенням граматичних характеристик одного слова на інше, пор.: рись — її зовнішня характеристика: «Має вуха з китицями на кінцях, по боках голови — баки, ноги відносно довгі, хвіст короткий, ніби обрубаний (УРЕ. — Т. 12. — с. 251) — нагадує кішку (іменник «кішка» виступає загальною назвою згаданого виду |
РОЗДІЛ III. Функціонально-семантичні особливості. |
141 |
ссавців); 4) взаємодією граматичного роду запозичуваного слова і загальної назви, збереженням граматичних характеристик іншомовного слова, наприклад: вігонь (франц. иі§о§пе — жін., ісп. yicuna — жін.) — лама (вігонь — вид лами), кошеніль (франц. сосНепШе) — комаха; 5) синонімічністю слова на м’який приголосний до загальновживаного іменника, у якому формальний показник знаходиться в активній позиції, пор.: гусінь — гусениця, хурділь — хурделицятощо. У цьому ряду тільки рід іменника «лань» не знаходить пояснення. Можливо, ГЗ роду цього слова зумовлене впливом латинського «lama» (Iamana) жін. («дика коза»), яка виступає спільною назвою згаданого класу ссавців, загальна назва лань, незважаючи на ГЗ жіночого роду, не змогла вмістити весь обсяг цього виду ссавців, з’являється іменник « сарна» для спеціального позначення самки (пор.: рос. серна, польськ. когіса, серб.-хорв. срна, ко- шута, дивокоза).
Розглянуті іменники — назви істот жіночого роду є винятковим явищем і складають замкнутий ряд слів, який на синхронному зрізі не поповнюється, їх родова диференціація не взаємодіє з біологічною статтю, унаслідок чого відрізняється рухливістю або «динамічністю» в слов’янських мовах (пор.: укр. лань,рись, кефаль, газель — ж. p.; так само в російській мові; польськ. йапіеі, гуз, сеіаі, §агеІ — ч. p.; серб.-хорв. )елен лопатор, ципал — ч. p., газела — ж. p.). Найбільше труднощів викликає визначення граматичного роду іменників — назв неістот. У сучасній українській мові категорія роду — один з найефективніших критеріїв правильного встановлення типу відмінювання іменника (пор.: ж. р. -а(-я) — І відм., ч. р. -0 — II відм. та ін.). Він є засобом узгодження у словосполученні і в предикативній одиниці, створюючи своєрідну структурну єдність трьох членів речення — підмета, присудка і означення: Історія зберегла шедеври, в яких праця людини найшла яскраве втілення, і понині хвилюють своєю вірогідністю рельєфи і скульптура Давнього Єгипту, композиції недавно знайденої скіфської пекторалі, живопис, стінопис, пластика і графіка всіх часів і народів (3 журналу); Новісінька дрель лежала на столі і приваблювала своєю блискучістю…(Ш. Петренко). У синтаксичних моделях такого типу граматичний рід залежних слів знаходиться в «пасивній» позиції, бо формальний показник роду іменника неоднозначний. Для активізації граматичного роду як засобу узгодження необхідно, щоб іменник «спроектував» свій рід на залежні від нього слова. Тому, коли ми стверджуємо, що одним з критеріїв розрізнення іменників за родами є пізнання його через підстановку узгоджуваних слів [Фекета 1968, с. 40], то мається на увазі модель типу зелена трава, синє небо. Для правильного визначення роду слів типу кюбель, дуаль, гіпокотиль необхідно знати, від чого залежить ГЗ роду названих іменників. Ефективним засобом розрізнення граматичних родів іменників — назв неістот виступає вся відмінкова система. Але вона є вторинним критерієм, первинною виступає родова ознака іменника. Основну кількість слів цього підкласу можна безпомилково віднести до жіночого роду, про що «інформує» словотвірний суфікс -ість (наприклад: |
142 |
Морфологія |
поверховість, тактовність, явність, складність, недовідність, невигідність, жалюгідність, повнокровність, переливність, інстинктивність та ін.).
Отже, родова ознака 5615 іменників може бути правильно встановлена або за семантикою слова (назви істот — ч. р.)> або за словотворчим формантом. ГЗ роду 1517 слів на м’який приголосний у сучасній українській мові визначається менш послідовно і ґрунтується на різних факторах. З одного боку, тут зустрічаються іменники, рід яких досі не стабілізувався — з наявних двох форм роду, обидві визначаються або нормативними, або одна літературною, а інші розмовними чи рідковживаними, наприклад: жужіль — жужелю, ч. р. і жужелі, ж. р. , купіль — купелю, ч. р. і купелі, ж. р., черінь — череня, ч. р. і черені, ж. р., гра- діль — граділя.ч. р. і граділі, ж. р., стріхіль — стріхіля,ч. р. і стріхілі, ж. р., картель — картелю, ч. р. і картелі, ж. р., гризайль — гризайлю, ч. р. і гризайлі, ж. р., чорнобиль — чорнобилю, ч. р. і розм. чорнобилі, ж. р., шашіль — шашеля, ч. р. і розм. шашелі, ж. р., лунь — луня, ч. р. і рідко вжив, луні, ж. р. (в «Орфографічному словнику» подаються з трьох останніх слів тільки форми чоловічого роду), а з другого боку, рід деяких іменників диференційований тільки наголосом, пор.: кужіль, кужелю, ч. р. і кужіль, кужелі, ж. р. Лише два звуки [ц] і [дз] несуть на собі «інформацію» про чоловічий рід, наприклад: Гудзь, місяць, півмісяць, останні приголосні [л], [с], [н], [т], [з’], [д] — двозначні щодо ГЗ роду іменників. З цієї групи варто вичленувати тільки приголосний [с], що в іменниках чоловічого роду зустрічається лише в назвах істот, рід яких семантично мотивований, пор.: карась, лосось, кумась та ін. Щодо іменників з кінцевим [л], то їх родова диференціація чи не найскладніша і найнепослідовніша серед інших підгруп слів на м’який приголосний. З 538 іменників 164 належать до жіночого роду, а 374 — до чоловічого. Основну кількість цих слів складають запозичення з французької, німецької, голландської, англійської, польської та інших мов. Як уже зазначалося, усі іменники — назви істот (а також слова на -тель і -ець) належать до чоловічого роду, наприклад: констебль, фельдфебель, журавель, пудель тощо. Родова належність інших іменників на [л] визначається декількома чинниками, що мають незначне поширення в групах з кінцевим [н’], [з’]. ГЗ роду великої кількості іменників залежить від формаль- но-граматичної характеристики родової назви, яка є домінуючою в лексико-тематичній групі: більшість дублюють граматичний рід загальної назви. Жіночий рід охоплює: а) назви тканин (узагальнююче слово — «тканина»), наприклад: фланель, бязь, прюнель,вуаль;6) найменування фарб («фарба»): акварель, фініфть, пастель, пастораль, емаль; в) назви геометричних ліній, наприклад: нормаль, бінормаль, субнормаль, діагональ, вертикаль, спіраль, паралель. ГЗ чоловічого роду превалює серед назв: 1) різновидів корабельного обладунку, наприклад: гордень, шкентель, фалінь, форштевень, логлінь, лотлінь, фальшкіль, лінь; 2) приладів, інструментів: цинубель, шерхебель, рашпіль, штангенциркуль, штихель, фальцгебель, фідель, муш |
РОЗДІЛ III. Функціонально-семантичні особливості.. |
143 |
кель, кронциркуль, фумель, зензубель, кіпрегель, газойль, муштабель, муфель, мюль; 3) місяців, наприклад: преріаль, флореаль, жерміналь; 4) літературних та інших мистецьких стилів, жанрів, поетичних розмірів: міракль, дактиль, буль, водевіль, йодль, ритурнель, рондель, антидактиль (сюди входять назви різноманітних стилів плавання — кроль та ін.); 5) металів, сплавів, хімічних елементів, препаратів та одиниць виміру, наприклад: дюраль, інконель, купфермеритоль, куп- фернікель, моль, алюмогель, алюмель, альфоль, гідромодуль; 6) моторів та їх частин, наприклад: газодизель; 1) різновидів будинку та його частин, наприклад: гіпостиль, сераль, стапель; 8) друкарських шрифтів: нонпарель, кегль, кегель та ін.
Крім тематичних груп серед іменників — назв неістот з кінцевими [н], [л] знаходимо приклади одиничної (одне слово) залежності ГЗ роду видового слова від загального (родового), пор.: грюнколь (капуста), бешамель (приправа), трандафиль (троянда), каротель (морква), синкліналь (порода), жирандоль (прикраса), фухтель (віялка), блас- тоцель (порожнина), бізань (щогла), герань (квітка) та ін. Часто ГЗ роду зумовлюється аналогією (семантичною) з синонімічним словом і переносом граматичних характеристик на інше слово, у тому числі й запозичуване, наприклад: гантель (гиря) — ж. р., гастроль (роль) — ж. р., вентиль, дросель (клапан) — ч. р., дирижабль (аеростат) — ч. р., декель (тимпан) — ч. р., ракель (ніж) — ч. р., консуль (ковпачок) — ч. р., гизель (культиватор) — ч. р., метіль, заметіль (хуртовина) — ж. р. тощо. Граматичний рід може бути зумовлений включенням іменника в ряд видових назв з одним формальним показником роду (формальна аналогія), наприклад: геосинкліналь (витягнуті ділянки земної поверхні) поруч із синкліналь — ж. р., штапель, поруч ситець — ч. р. У сучасній українській мові наявні суфікси, які не мотивують рід. Слова, витворені за допомогою словотворчих елементів -ищ-е, -иськ-о, -ак-а, -ук-а, -юк-а, диференціюються за родами на основі: а) зв’язку з твірним іменником, наприклад: старий борсучище, велика гадючище, добра свекрушище, сильний вітровище, стальний кулачище або б) формального вираження ГЗ роду, пор.: старе борсучище, велике гадючище, добре свекрушище, сильне вітровище, стальне кулачище. Своєю формальною сутністю — флексією і смисловим забарвленням (пейора- тивністю і негативним емоційно-експресивним забарвленням) ці слова більш прийнятні для середнього роду, але вони не позбавлені повністю взаємодії з твірною основою, сильною вона виявляється у похідних від слів чоловічого роду. ГЗ середнього роду найпоширеніше в іменників із словотвірним суфіксом -ищ-е. Так, 285 слів належать до середнього роду, що становить 83,4 % загального складу цих іменників, чоловічого — 53 (15,5 %), жіночого — 4 (1,1 %). Подібна картина спостерігається в іменників із суфіксом -иськ-о. Останній зустрічається у 69 слів середнього роду, а це 77,5 % всіх іменників з названим суфіксом, 20 слів охоплює чоловічий рід (24,5 % ). Вести мову сьогодні про закріпленість певної тенденції в родовій диференціації цих слів у сучасній українській мові поки ще рано. Досить відназначити, що імен- |
144 |
Морфологія |
ники чоловічого роду, як правило, не втрачають зв’язку між похідним і твірним, наприклад: хлопище, тютюнище, туманище, пнище, кавунище, чубисько, хлібисько, вітрисько — ч. р., але зайчисько — с. р., хлопчисько, парубчисько, бідачисько, вусище — ч. і с. р., на відміну від жіночого роду: судьбище, стелище, бабисько, рибисько — с. р. Родова належність іменників типу чубище, холодище, градище, хлібисько до чоловічого роду відображає функціональну залежність похідного від твірного, але виступає вторинним моментом у родовій класифікації, після осмислення відповідних слів як взаємопов’язаних із твірними і, власне, позначаючих те саме, тільки з відповідними відтінками.
Тенденцію до закріплення граматичного роду в похідному слові виявляють іменники чоловічого роду, слова жіночого роду, якщо вони не позначають осіб жіночої статі, належать до середнього роду, пор.: бабище, дівчище — ж. р., а губище, хмарище, ігрище, сокирище, потворище, горище, кучугурище, курище, річище — с. р. Іменники жіночого роду взагалі виявляються найбільш динамічними у зміні ГЗ роду, набутті нових відтінків і, звичайно, відображенні у своїй структурі нового ГЗ. |