Нині в світі приблизно 6 тисяч різних мов. Кожна з них репрезентує певну соціальну спільність людей, особливе надбання етносу (народу).
Немає мови взагалі ( всемови ) , тобто мови для всіх. Це лише абстрактно-уявлюване наукове поняття. Кожна людина завжди спілкується з іншими конкретною мовою (народною, національною) або послуговується діалектним мовленням — певним різновидом загальнонародної мови, який не має літературної нормативності.
Кожна мова має те, що зближує її з іншими мовами і відрізняє від інших мов, становить її неповторну самобутність. Водночас мови мають тотожну побудову, бо кожна утворена з однакових структурних компонентів (елементів, частин). Основними з них є:
— фонетична (звукова), фонетико-фонологічна система. До неї належать такі мовні одиниці, як фонеми, звуки, найрізноманітніші поєднання їх, усі фонетичні процеси в словах, склади слів, наголошування слів, особливості їх вимови;
— лексичний (словниковий) склад, або лексика. Це всі наявні в мові повнозначні і неповнозначні (службові) слова, а також вигуки;
— фразеологічний склад. Він містить стійкі сполучення слів (фразеологізми) типу байдики бити, замилювати очі; Що посієш, те й пожнеш і под.;
— граматична будова. Вона охоплює всю сукупність форм слів, морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень), усі способи творення і змінювання слів, поєднання їх у словосполученнях і реченнях, усю сукупність типів словосполучень і речень.
Граматична будова мови членується і внутрішньо. Її частинами є:
— морфемна будова. До неї входять морфеми (корені слів і афікси);
— словотвірна будова. Вона містить способи й засоби творення слів за допомогою афіксів, словоскладання та ін.;
— морфологічна будова. Її елементами є слова всіх частин мови і властиві їм морфологічні (граматичні) категорії і значення;
— синтаксична будова. Вона охоплює всі члени речення, словосполучення, речення, еквіваленти (своєрідні комунікативні замінники) речень (Так; Ні!; Хіба? та ін.).
Тільки сукупно всі основні структурні компоненти мови утворюють мову — особливу специфічну систему знаків, з допомогою яких люди спілкуються, обмінюючись з іншими своїми думками й почуваннями.
Для стилістики найважливішими є ті основні структурні компоненти мови, яким властива певна семантика (лексичне значення). Це слова й утворені з них
фразеологізми, члени речення і сформовані з них речення. Всі одиниці мови мають звукову природу — складаються з фонем, через що звуковим оформленням мовних одиниць суттєво визначається стилістика мови, певна функція кожного слова, словосполучення, речення і тексту.
Оволодіння стилістикою української мови передбачає вивчення її функціональних можливостей, її спіл- кувального потенціалу. Це вимагає ґрунтовного знання того, як саме внутрішньо членується наша мова, з яких основних структурних компонентів вона сформувалась, які мовні одиниці становлять специфічний і формуючий матеріал кожного з чотирьох основних структурних компонентів мови.