У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовні слова — слова, запо­зичені з інших мов. Іншомовна лексика української мови охоплює слова і сполучення слів, які увійшли до її складу:

—  під впливом зовнішніх (немовних) причин — най­різноманітніших, давніх і теперішніх контактів (еконо­мічних, політичних, культурно-освітніх, військових тощо) нашого народу з іншими народами;

—  під впливом причин внутрішніх (власне мовних), серед яких потреба звузити, стилістично (функціональ­но) розмежувати використання іншомовних і власне ук­раїнських слів і сполучень слів: імпорт і ввіз (товарів), лінгвістика і мовознавство і наука про мову, асиміля­ція звуків і уподібнення звуків та ін.

Термін «іншомовна лексика» в словниковій системі української (і кожної іншої) мови дещо умовний і одно­бічний, бо прикметниковими формами «іншомовне», «іншомовні» можуть позначатись і ті слова, іншомов- ність яких уже не відчувається (школа, левада — давні засвоєння із давньогрецької мови), і виразно чужомов­ні, що усвідомлюють навіть ті, хто не володіє лінгвіс­тичними знаннями з історії слів рідної мови.

Чужомовні слова й сполучення слів українська мова засвоювала з часів активного формування нашої мови (з

VI  ст.), їх кількість важко визначити навіть приблизно.

В українській нормативній лексиці прийнято виді­ляти за походженням такі її основні шари:

—    спільноіндоєвропейські слова: мати, батько, брат, сестра, око, ніс, серце, дім, двері, піч, череда, вів­ця, ягня, вовк, бути, жити, їсти, спати, влада, слава, один, два, три та ін.

—   праслов’янські (спільнослов’янські) слова: коса, граблі, лопата, сніп, пшениця, цілина, мука, віл, коро­ва, теля, бджола, кожух, полотно, відро, молот, слива, ягода, сад, часник, озимина, сіни, двір, жито, варити, пряжити та ін;

—   власне українські слова: вуглець, кисень, водень, мрія, матінка, добриво, добробут, вибрик, примхи, пере­котиполе, багаття, бандура, гайворон, дружина, ко­зацтво, батьківщина, карбованець, гривня, гай, смуга, деруни, вареники, корж, галушка, кремезний, чарівний, баритися, зволікати, линути, очолити, напувати, байдуже, мабуть, бо, адже та ін.

Слова, які мають спільноєвропейські, праслов’янсь­кі корені, в українській мові зазнали різних змін: фоне­тичних (зачарований — чарівний; шести — шостий) і граматичних, особливо морфемних. До них належать:

—  назви осіб чоловічої статі із суфіксом -ій: вередій, плаксій, багатій, торохтій і под.;

—   іменники із суфіксом -ощ-, які позначають озна­ки, процеси, стан людини: веселощі, жалощі, пустощі, хитрощі, лінощі і под.;

—   іменники із суфіксами -ень (красень), -шн- (діт­лашня ), -от (голота), -ук- (ковальчук), -неч- (ворожне­ча ), -анн- (бажання), -ив- (вариво), -езн- (старезний), -ісіньк-, -есеньк-, -юсіньк- (гарнісінький, білесенький, тонюсінький) та ін.

Окрему групу іншомовної лексики становлять ста­рослов’янізми: врата, брег, вождь, храм, єдність, мислитель, гординя, глашатай, грядущий, премудрий, соратник та ін.

Багато засвоєнь в українській мові з інших сло­в’янських мов:

—  з російської мови: промисловість, котел, вислуга, безробіття, передовиця, народоволець, кадет, завод, па­ровоз, указ, різночинець, декабрист, нігіліст, есдек, есер;

—  з польської мови: перешкода, конати, кодло, хлоп, хлопець, міщанин, поєдинок, урядник, збруя, ко­вадло, вензель, гасло, міць, шлюб, недолугий, дощенту, цілком,раптом, принаймні та ін.;

—  з чеської мови: брама, влада, огида, паркан, карк;

—  із білоруської мови: розкішний, обридати, наща­док, маруда та ін.;

—  із болгарської мови: глава, владика, сотворити та ін.

Найтиповіші і наймасовіші запозичення й засвоєння іншомовних слів — це ті лексеми, які в різний час укра­їнська мова переймала з неслов’янських мов, зокрема:

—  з давньогрецької мови (грецизми): ангел, ідол, іко­на, єпископ, Євангеліє, монах, монастир, клірос, лампа­да; філософія, історія, етнографія, педагогіка, фонети­ка, граматика; демократія, партія, пролетаріат; електрон; поема, ода, епос, проза, комедія, хорей, ідея; Андрій (свіжий, бездоганно здоровий); Панас, Афанасій (безсмертний); Василь (царський); Євген (благородний);

Зоя (життя); Галина (спокій, ясність); Лідія (народжена в Лідії); Олександр (захисник чоловіків); Петро (ка­мінь, скеля); Тарас (неспокійний, бунтівний) та ін. Во­ни проникли в нашу мову безпосередньо або через ста­рослов’янську та інші європейські мови;

—    з латинської мови (латинізми): адміністрація, декрет, агітація, агресія, конгрес, конституція, ора­тор; юрист, адвокат, нотаріус, прокурор, апеляція; ан­гіна, ампутація, аспірин, інстинкт, рецепт; антена, колектор, турбіна; вектор, інтеграл, аберація; асимі­ляція, афікс, префікс, інфінітив; абітурієнт, аудито­рія, атестат, декан, інститут, університет, екза­мен, конспект, лекція, ректор, факультет, студент, літера; латинізми особливо прислужились у збагаченні суспільно-політичної лексики, різних галузевих термі­нологій — юридичної, медичної, математичної, грама­тичної тощо;

—  з німецької мови: штаб, князь, агент, командир, юнкер, офіцер; броня, панцир, лафет, патронташ; гал­стук, рюкзак; графин, верстат, домкрат, кран, ста­меска; камертон, лейтмотив, танець; абзац, шрифт; шахта, штрек; бухгалтер, вексель, касир, маклер, штраф; фартух, кітель; акція тощо. Це найчисленні- ші запозичення — порівняно із засвоєннями з інших су­часних європейських мов;

—  з французької мови: імперіалізм, націоналізм, аб­солютизм, бюрократ, комюніке, саботаж, шантаж; ансамбль, балет, бюст, акомпанемент, амплуа, рояль; авангард, арсенал, бригада, гарнізон, парашут; вуаль, блуза, велюр, пальто, трикотаж, одеколон; режим, прем’єр;

—   з англійської мови: бульдозер, комбайн, блюмінг, комп’ютер; сейф, телетайп; трактор, трамвай; бункер, танк, мічман, снайпер; бізнес, банкнот, бюджет; бокс, волейбол, матч, гол, рекорд, нокаут, спортсмен, теніс, гольф, футбол; джаз, гумор, памфлет, клоун тощо;

—   з італійської мови: бенкет, макарони; карета; банк; газета; акорд, алегро, альт, арія, бас, віолончель, інтермецо, кантата, квінтет, концерт, піаніно, соло та ін.;

—  з голландської мови: бак, баркас, флот, каюта, шкіпер, вимпел, фарватер, румб, яхта, румпель;

—  з тюркських мов (тюркізми): батіг, казан, аркан, капкан, газ, торба, тапчан; кинджал, кайдани, орда, осавул, отаман, сагайдак; гайдамака, бурлака, козак, хан, султан, ярлик; аршин, базар, кабала, казна; бер­кут, кабан, бугай, судак, сазан; ковбаса, балик, лапша, кумис, халва; капкан, халат, чалма, каптан та ін. Та­кі засвоєння досить давні, деякі з них сягають дописем­них часів;

—   з фінської мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельмені, салака, сьомга.

Частина іншомовних слів особливо активізувалась уже в незалежній Україні: істеблішмент (структура та інститути влади; правлячі, панівні кола суспільства); комп’ютер (електронна обчислювальна машина); мар­кер¹ (той, хто прислуговує під час гри на більярді та під­раховує очки) і маркер² (сільськогосподарське знаряддя або пристосування в сівалці, яким роблять на ріллі боро­зенку перед сівбою, садінням); маркет (магазин самооб­слуговування з великим асортиментом продовольчих то­варів); маркетинг (система управління підприємством, яка передбачає комплексне врахування становища на ринку збуту для прийняття рішень); імплементація (виконання державою міжнародних правових норм; введення результатів референдумів у конституцію дер­жави); ксерокс (апарат, яким що-небудь написане, сфо­тографоване копіюється методом ксерографії, з вико­ристанням особливого пристрою); дистрибуція (розпо­діл, розчленування; у лінгвістиці — сума всіх оточень, текстів, у яких трапляється певна мовна одиниця, бо кожна з них (крім речення) має більш чи менш обмеже­ну здатність поєднуватися з іншими подібними до неї одиницями); офіс (установа; контора, канцелярія якої- небудь фірми, підприємства).

Велика кількість іншомовних лексем — це і н тер – націоналізми , тобто слова, котрі, як правило, у фо­нетично й граматично видозміненій формі використову­ються майже в усіх літературних мовах, особливо в мо­вах європейського і північноамериканського регіонів.

Отже, іншомовна (чужомовна) лексика дуже чис­ленна, тематично й структурно різноманітна. Вона ви­користовується в усіх стилях мови, особливо в науково­му, дещо менше — в публіцистичному.

Ця лексика значною мірою демонструє собою той чи інший стан, рівень розвитку кожної окремої літератур­ної мови, її словникове багатство, різноаспектні стиліс­тичні можливості.