Особливу групу слів лексики української мови ста­новлять пароніми.

Пароніми (грец. para — біля, поряд і опута — ім’я) — однокоре- неві слова, які належать до тієї ж самої частини мови, мають різ­не або частково інше лексичне значення, однак близькі між собою фонетично, різняться афіксом (афіксами) чи окремими звуками або тільки одним звуком (фонемою).

До паронімів належать слова абонемент — доку­мент на право користуватися (за плату чи безплатно) чим-небудь — книжками з бібліотеки, телефоном, міс­цем у театрі і под. і абонент — той, хто користується абонементом; адресант — той, хто адресує, посилає ко- му-небудь листа, телеграму і т. ін., відправник, і адре­сат — той, кому пишуть, адресують, надсилають лист і т. ін.; адреса — місце проживання чи перебування ко- го-небудь або місцезнаходження чого-небудь і адрес — письмове вітання кого-небудь з нагоди певної видатної події в його житті; гарнітур — комплект, набір предме­тів, котрі служать якій-небудь одній меті (гарнітур меблів) і гарнітура — повний комплект певних дру­карських шрифтів; ступінь (вчений ступінь) і степінь (математичний термін); компанія — група людей і кам­панія — суспільно-політичний або господарський захід та ін.

Слова-пароніми завжди поєднані одне з одним се­мантично й фонетико-граматично, і цей зв’язок між ни­ми усвідомлюється мовцями. Паронімами може стиму­люватись поява певної (позитивної чи негативної) емо­ційності, в конкретному мовленнєвому контексті ними може створюватись і більш чи менш очевидна калам- бурність. Близькозвучністю і своєрідною семантичною близькістю паронімів породжується неповторність властивої їм експресії, що відповідно налаштовує мов­ців емоційно, не залишає їх байдужими до висловлюва­ного. Пароніми використовують в усіх стилях мови. їх стилістична наснага й енергія найширше виявляється в художніх текстах і у фольклорі: Не знаходжу в них [у футбольних м’ячах] нічого ні динамічного, ні демоніч­ного (О. Гончар) — сказано інтригуюче, частково й ка­ламбурно (звукова близькість, але семантична віддале­ність: це, імовірніше, омонімія); Я певний, ви знайдете, зв’яжетесь… — Ні з ким я в’язатися не буду… (С. Жу- рахович) — вислів помітно контрастний, пароніми в ньому створюють ефект незвичності, отож, і досить ви­разної емоційності. Поетичний вислів І невідь звідки падають ці сни… Лечу на крилах персів в країну пер­сів, в державу персів, в князівство персів, у Персію, сказати б (І. Драч) пародійний, стилістично зорієнто­ваний на збудження певного почуттєво-гумористично- го стану людини, наповнює сказане відтінком незлої насмішливості.

Отже, пароніми становлять досить виразний еле­мент і засіб мовлення різностильового, найчастіше — художньо-літературного.