Раціональне з усіх поглядів користування синоніма­ми можливе тільки за умови найповнішого розуміння їх сутності — семантико-структурної і фонетичної.

Синоніми (грец. вупопутоз — однойменний) — слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються матеріально, тобто звуковим складом.

Це різнозвучні мовні одиниці. Наприклад, слова смі­ливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний фонетично різні, але об’єднані спільною се­мантикою — небоязкий, готовий здійснити навіть под­виг. Водночас кожен із цих прикметників має свій особ­ливий відтінок у лексичному значенні: людину, яка не побоялася темного вечора піти на річку через кладови­ще, можна назвати сміливою, відважною, безстрашною, але не героїчною, тобто цими словами виражено лише ті ознаки, які винятково великої сили набувають тільки в слові героїчний: Ярині йшов п’ятнадцятий рік, саме в такому віці героїчні вчинки п’янять уяву, як добре ви­но (П. Панч); пор.: Славетне життя в нього. Тому він і Герой України.

Кілька синонімів, об’єднаних за своїм лексичним значенням в окрему групу, називають синоніміч­ним рядом, або синонімічним гніздом. Щоб правильно віднести лексичну одиницю до того чи іншо­го синонімічного ряду, потрібно знайти стрижневе сло­во, яке стилістично найбільш нейтральне, найменш емоційно забарвлене, найуживаніше і в словниках си­нонімів подається першим: сильний — всесильний, ду­жий, міцний, потужній, могутній, могучий, здоровий, двожильний, стожильний, повносилий та ін. Усі синоні­ми цього ряду об’єднані спільним основним значенням (той, кого характеризує велика фізична й моральна си­ла). Водночас кожен з наведених синонімів індивідуаль­но неповторний своїм семантико-стилістичним відтін­ком, через що неоднаково виявляє себе в різних стилях мови: сильний — який має велику фізичну силу (про людину, тварину); всесильний — має необмежену вла­ду, силу, вплив; міцний — який важко піддається руй­нуванню, псуванню (його важко зламати, розбити то­що); потужний — який має велику фізичну силу; мо­гутній — має велику владу, вплив; могучий — те саме, що й могутній, але з більшим відтінком урочистості; здоровий — міцної будови; двожильний — витрива­лий; стожильний — дуже витривалий (про сильну, витривалу людину); повносилий — повний сили, енер­гії та ін.

Один із синонімів відрізняється від іншого частотніс­тю вживання й неоднаковою емоційністю. Наприклад, слово очі загальновживане, не має якихось особливих стилістичних відтінків, а синоніми до нього значеннєво й стилістично індивідуалізовані: вирла (випуклі, витрі­щені очі) — згрубіле; балухи, баньки, сліпаки, сліпи, сліпні — вульгаризми; більма — зневажливе; зір, зірни­ці — те саме, що очі, але ці лексеми вживаються зрідка, певною мірою переносно, до того ж зірниці — слово з від­тінком урочистості.

З виразною емоційністю сприймаються синоніми- с таро с ло в’ я ні з ми — лексичні, фразеологічні або тільки фонетичні запозичення із старослов’янської мо­ви. їх використовують переважно із стилістичною ме­тою — щоб надати розповіді урочистості або наповнити її іронією тощо. Немало старослов’янізмів у Шевченко- вій поезії: всує, да свершиться, на прю, овчі шкури та ін.; Сьогодні в СофіїКарлівни гостіюють мадам Шило… та преподобна Лукерія (О. Гончар).

Синонімічні ряди найчастіше формуються словами якоїсь однієї частини мови. За такою ознакою, як повна або часткова лексико-семантична спільність між сино­німами одного ряду, прийнято виокремлювати такі гру­пи синонімів: безвідносні (абсолютні), відносні, синтак­сичні, контекстуальні, фразеологічні.

Безвідносні (абсолютні) синоніми. Лек­сично вони однозначні, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші — рідше, ці синоніми та­кож характерні для різних стилів мови; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення безвідносних сино­німів: інфінітив — неозначена форма дієслова; асимі­ляція звуків (переважно у вузівському викладанні) — уподібнення звуків (у шкільному використанні); шлях — путь — дорога; експорт — вивіз; майбутній — прийдеш­ній; інтенсифікувати — посилювати та ін. Наприклад, іменник біографія характерний для офіційно-ділового стилю, а життєпис частіше використовується в публі­цистиці; літератори, художники надають перевагу сло­ву пейзаж, географи — ландшафт, а в художніх творах і розмовно-побутовому мовленні переважно вживається іменник краєвид.

Відносні синоніми. Вони різняться певним смисловим відтінком. У мові їх найбільше: мир, спокій, тиша, згода, злагода; дружній, дружелюбний, теплий, задушевний, сердечний, але дружний (який відбуваєть­ся одночасно, спільно, погоджено, злагоджено, вини­кає, з’являється, здійснюється бурхливо, швидко) не є синонімом до цього ряду прикметників.

Синтаксичні синоніми. До них належать се­мантично близькі синтаксичні конструкції — словоспо­лучення й речення: зошит учня — учнівський зошит, високоросла людина — людина високого зросту; Я не працюю. — Мені не працюється.

Контекстуальні синоніми. За ними в літера­турній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семантики — тропеїчної, переносної. Напр.: Пани, ох! Наїхали, бу­дуть землю ділити… — Яку землю? Що ти мелеш? (М. Коцюбинський); Як почне щось наукове плести, то комедія чиста (І. Франко); І що я йому говорила, товкла? (І. Франко), хоча пряме лексичне значення діє­слів молоти, плести, товкти не має нічого спільного з дієсловом говорити, і, отже, ці дієслова поза контек­стом не можуть вважатись синонімами. Так само не сприймаються як синоніми слова провалитися і не скласти, але в середовищі студентів і учнів вони мо­жуть уживатись як контекстуальні синоніми: провали­тися на екзамені —- не скласти екзамену.

Особливо часто синоніми вживаються в художніх творах. Письменники знаходять у мовній синонімії об­разні й свіжі засоби висловлювання.

Фразеологічні синоніми. Вони бувають що­найменше двослівні: плескати язиком, теревені пра­вити, розводити тер&В£КҐ?’іїлести нісенітницю. Такі сполучення слів разом із лексичними синонімами ут­ворюють той самий синонімічний ряд: говорити, мови­ти, балакати та ін., молоти язиком тощо. Фразеоло­гічні синоніми співвідносні зі словами певних частин мови, а саме: з іменниками (сон рябої кобили — нісе­нітниця); прикметниками (як дві краплі води — схо­жий), займенниками (від А до Я — все); дієсловами (тримати язик за зубами — мовчати); прислівника­ми (серед білого дня — вдень).

Синонімія — величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образ­ності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, в багатьох випадках надає сказаному, написаному потріб­ного емоційного навантаження, є показником широких художньо-творчих, отже, і стилістичних можливостей мови.