Стилістичні можливості морфологічної системи су­часної української літературної мови широкі й функціо­нально потужні. Більшість повнозначних слів представ­лена не однією формою, а кількома, навіть багатьма, і всі вони певною мірою стилістично неповторні, своєрід­ні. Кожна із змінюваних форм виконує певну комуніка­тивну, отже, й стилістичну функцію.

Стилістичні функції мовних одиниць сконденсовані в таких мовних явищах:

—  фоіяемно-звуковій матерії, сутності одиниць мови і мовлення;

—  семантиці мовних форм;

—  синтаксичному використанні всіх слів у структу­рі речення.

Добір морфологічних засобів мови (всіх її слів) з пев­ною комунікативно-стилістичною метою визначається:

—   належністю/неналежністю слова до певного сти­лю й жанру мови;

—  формою вияву — усною чи писемною;

—  семантикою слова, передусім позитивною чи нега­тивною;

—  морфологічними ознаками слова, його морфемною структурою, змінністю чи незмінністю, належністю сло­ва до певної частини мови з властивими їй морфологічни­ми (ширше — граматичними) категоріями, значеннями, способами і прийомами словозміни (чи її відсутності);

—   емоційною нейтральністю чи певним емоційним забарвленням (відтінком поважливості, голубливості, пестливості, зменшеності, згрубілості тощо) слова.

Отже, стилістичні можливості, функції морфологіч­них одиниць мови знаходять свій вияв у морфологічних формах, категоріях, значеннях повнозначних змінюва­них слів, обмежено й своєрідно також і в незмінюваних повнозначних словах. Таким словам властива найрізно­манітніша семантика. Як відомо, не мають семантики (лексичного значення) слова службові і вигуки.