інші значення цього слова. Наприклад, словосполучен­ня говорити простими словами означає говорити до­ступно для інших, говорити без піднесення, урочис­тості.

У найзагальнішому розумінні просте мовлен­ня — це мовлення нескладне, виразне, частково елемен­тарне за своєю лексикою й синтаксичною структурою. Його легко сприймає кожен мовець. Просте мовлення не обтяжене спеціальними (галузевими) термінами — філо­софськими, економічними, біологічними, фізико-мате- матичними та ін., воно також несумісне з розгорнути­ми, багатослівними складними реченнями, періодами, які ускладнюють сприймання висловлюваних думок. У науково-популярному жанрі та публіцистиці (популяр­на наукова праця, публіцистичний виступ у газеті, на зборах тощо) таке мовлення може бути й розгорнутим, багатослівним.

Стислість мовлення. Лексема «стислість» позначає властивість мовлення за значенням прикмет­ника «стислий» (коротко викладений, висловлений; небагатослівний; невеликий за обсягом, розміром, який триває недовго; короткочасний; протилежне до слова «тривалий»): Художньо-стильовими властивос­тями анекдоту є стислість, веселий колорит (3 газе­ти); Майор вишиковує взвод і робить стислий розгляд занять (І. Багмут); Ах, як дитинство все в рядок убга­ти стислий? (М. Рильський); Боріться за стислі стро­ки сівби! (З газети).

Стисле мовлення малослівне за обсягом, сконденсо­ване, словесно ущільнене, але не протиставлене мовлен­ню простому. Обидві ознаки мовлення — простота і стис­лість — синонімічні, споріднені комунікативні якості мовлення, тому розмежовуються тільки частково.

Мовленнєві огріхи через недотримання стислості й простоти мовлення досить поширені. Наприклад, за­мість добре (старанно, самовіддано, наполегливо, зав­зято і под.) працює використовують словосполучення відзначається високопродуктивною працею тощо; за­мість треба поважати старших, треба допомогти ка­жуть треба відчувати повагу до старших, треба нада­ти допомогу; природне і просте прозимувати худобу замінюють казенною, бюрократичною фразою провес­ти зимівлю худоби. Мовні трафарети, як правило, зне­силюють, збіднюють мовлення.

Основний сенс простого й стислого мовлення поля­гає в тому, щоб без затрат часу і мовленнєвих зусиль висловлюватись економно, щоб мінімумом слів переда­вати якомога більше значень, потрібну інформацію. Простота і стислість мовлення найбільше пов’язані з йо­го логічністю, точністю, нормативністю.

Однією з основних вимог до культури писемного й усного мовлення є максимальне смислове навантаження кожного слова. Потрібно уникати тавтологічних слово­сполучень (сучасний час, уважно зосереджуваний, воро­жі загарбники та ін.), які перевантажують і знебарвлю­ють мовлення, як і синтаксичних комунікативних конс­трукцій на зразок: Ми працювали мовчки, без слів; В дебатах на обговорення доповіді директора виступи­ли… замість Ми працювали мовчки; В обговоренні допо­віді взяли участь… і под.

Отже, простота й стислість належать до найважливі­ших ознак досконалого мовлення взагалі і мовлення црилюдних виступів особливо.

Виразність мовлення>Де властивість за зна­ченням слова «виразний» — який зовнішніми ознаками передає внутрішні якості, почуття, переживання; чіт­кий, розбірливий, легко зрозумілий, напр.: Вона [мова Левченка] вразила Чорнокнижного, який не цурався піднесеного чи виразного, як різьба, слова (М. Стель­мах); На самому дні серця заворушились образливі слова, насмішкуваті жарти, …і всі вони виникли з незвичай­ною виразністю (І. Нечуй-Левицький). Один із теоре­тиків культури мовлення Б. Головін зазначає: «Вираз­ністю мовлення називаються такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес у слухача або читача; відповідно й мовлення, якому притаманні ці особливості, буде називатись виразним». Певна річ, увагу й інтерес підтримує кожна з позитивних комуні­кативних ознак мовлення: нормативність, логіка, точ­ність, чистота, образність тощо. Тому немає достатніх підстав вважати виразність категоріально окремою оз­накою мовлення. Означення «виразність мовлення» і «виразне мовлення» — поняття нетермінологічні, не- терміновані, ймовірніше — невизначено емоційні. Вони нашаровуються на інші позитивні ознаки стилістично вмотивованого, а отже й досконалого, мовлення. Це сто­сується й чіткості та яскравості мовлення.

Чіткість мовлення. Це властивість мовлення за ознакою «чіткий», тобто розбірливий, виразний; зручний для читання; ясний для розуміння; який про­водиться організовано, правильно, злагоджено: Чіт­кість, виразність вимови потрібні й тоді, коли авто­рові доводиться промовляти на сцені пошепки (Із журналу); Стиснувши губи, мовчки, з неймовірною чіткістю виконували моряки команду, розуміючи, що від цього залежить їх життя (3. Тулуб); Військові ко­раблі, даленіючи, втратили чіткість обрисів, злива­лися кольором з морськими хвилями (Л. Дмитерко).

Яскравість мовлення. Лексема «яскравість» передає властивість за значенням від «яскравий», тобто такий, що: позначений свіжістю, яскравістю тону, ін­тенсивністю свого забарвлення; виділяється характер­ними позитивними рисами, вражає своєю переконли­вістю, виразністю та ін.: Темрява на такій глибині була дуже дивною. Сонячне проміння втрачало свою яскра­вість (В. Собко); Чи то яскравість таланту [В. Стефа- ника], чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним (Леся Українка).

Отже, виразність, чіткість і яскравість — це синоні­мічні, метафорично-епітетні характеристики мовлен­ня. Кожна з цих якостей мовлення доповнює те, з чого формуються його нормативність, точність та ін. Досить помітно виокремлюються серед цих явищ простота й стислість мовлення як значною мірою окремі позитивні й оцінні комунікативні якості висловлювання в його ус­ній і писемній формах.