Дудик П. С. Стилістика української мови

Висновки

  1. Знання теорії стилістики і оволодіння її практикою формуються знанням стилістичних можливостей мовних одиниць — від фонем, лі­тер і до текстів, умінням послуговуватись ними за найрізноманітніших мовленнєвих ситуацій. Тільки таким чином у мовленні кожного носія національної мови з’являється все те, що прийнято називати куль­турою індивідуального мовлення.
  2. Обов’язковими прикметами культури мовлення є його норма­тивність, а за певних умов — варіантність мовної норми, правильність, точність, логічність, чистота мовлення, уникання діалектизмів, арготизмів, зайвих жаргонізмів і просторічних лексем, а також образ­ність, простота, стислість, виразність, чіткість, яскравість, доречність, етичність, естетичність, багатство, мистецтво (майстерність), евфонія (милозвучність) мовлення і риторика як складова стилістики. Усі ці ко­мунікативні якості мовлення в кожній конкретній ситуації діють не ізо­льовано, не відокремлено, а лише в певному поєднанні. Наприклад, жанри офіційно-ділового мовлення (заяви, розписки і т. ін.), будучи нормативними, точними, логічними тощо за змістом, зазвичай поз­бавлені мовленнєвої образності, емоційності.
  3. Одна з основ теорії стилістики української мови повинна вияв­лятися і в своєрідній українській ментальності, стимулюва­тись нею, бо саме ментальність суттєво відображає гуманне ставлен­ня мовців до сучасної української літературної мови й раціональне, стилістичне використання її в усній і писемній формах.
  4. Усне українське мовлення як найчастотніший вияв української мови супроводжується й доповнюється м і м і ко- же сти кул я ці й – ними (немовними) засобами, які також мають свою особливу «стилістику», вагомо впливають на культуру усного мовлення кожного, хто послуговується сучасною українською літературною мовою.
  5. Особливий соціальний і етично-естетичний статус має рідна мова. Без неї немає нації, національної культури.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.