- Знання теорії стилістики і оволодіння її практикою формуються знанням стилістичних можливостей мовних одиниць — від фонем, літер і до текстів, умінням послуговуватись ними за найрізноманітніших мовленнєвих ситуацій. Тільки таким чином у мовленні кожного носія національної мови з’являється все те, що прийнято називати культурою індивідуального мовлення.
- Обов’язковими прикметами культури мовлення є його нормативність, а за певних умов — варіантність мовної норми, правильність, точність, логічність, чистота мовлення, уникання діалектизмів, арготизмів, зайвих жаргонізмів і просторічних лексем, а також образність, простота, стислість, виразність, чіткість, яскравість, доречність, етичність, естетичність, багатство, мистецтво (майстерність), евфонія (милозвучність) мовлення і риторика як складова стилістики. Усі ці комунікативні якості мовлення в кожній конкретній ситуації діють не ізольовано, не відокремлено, а лише в певному поєднанні. Наприклад, жанри офіційно-ділового мовлення (заяви, розписки і т. ін.), будучи нормативними, точними, логічними тощо за змістом, зазвичай позбавлені мовленнєвої образності, емоційності.
- Одна з основ теорії стилістики української мови повинна виявлятися і в своєрідній українській ментальності, стимулюватись нею, бо саме ментальність суттєво відображає гуманне ставлення мовців до сучасної української літературної мови й раціональне, стилістичне використання її в усній і писемній формах.
- Усне українське мовлення як найчастотніший вияв української мови супроводжується й доповнюється м і м і ко- же сти кул я ці й – ними (немовними) засобами, які також мають свою особливу «стилістику», вагомо впливають на культуру усного мовлення кожного, хто послуговується сучасною українською літературною мовою.
- Особливий соціальний і етично-естетичний статус має рідна мова. Без неї немає нації, національної культури.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Стилістичні можливості рідної МОВИ
Наступна: Запитання. Завдання