Він умирав. Передсмертний відчай охопив його серце. Він ще був зовсім молодий і не знав, як умирати. Але шо це була саме смерть, він відчув раптом і глибоко. Він гинув у повній темряві, здійнятій високо під небо й пронизаній холодним туманом. Він стояв, зіпершись на гвинтівку, ноги його вгрузали глибше й глибше, східний вітер гнав воду гнилого моря просто на нього.

Стріляли кулемети, прожектори сікли туман, спалаху­вало й захлиналося «ура» його товаришів, вони атакували берег; перейшовши море, вони билися за Литовський пів­острів уперто, зціпивши зуби; другу добу тривав шалений штурм.

Він стояв, затиснувши рану рукою, і темрява була жор­стока, він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи,— і він не знав, що так умирають в легендах. Очі його вдивлялися в темряву, як у вічність, треба мати мужнє серце, щоб не заплакати.

І серце його було мужнє. Очі його були сухі. Ракети спалахували перед ним і не могли пробити темряви. «Як хочеться побачити сонце!» — прошепотів він, ще дужче за­тискуючи рану рукою, ще важче спираючись на гвинтівку.

Він був зовсім молодий боєць, і дівчата ще було смика­ли його жартома за вуха, а ось стояв і вмирав насправжки, як повний парубок, як воїн революції, вмирав під Переко­пом, стоячи в гнилому морі² — Сиваші.

Хай твориться легенда, хай підноситься пісня! Він стоїть перед нами в темряві й тумані, він умирає за революцію в далеких просторах героїчного 1920 року, він не плаче, хоч сам іще зовсім молодий і не знає, як умирати; він стоїть, зіпершись на гвинтівку,— хай твориться легенда!

І його, єдиного з десяти тисяч, знайдено ось через п’ятна­дцять років. Він стоїть у насиченій сіллю твані Сиваша. Він не змінився. Шрапнельну рану під серцем він затискає рукою, і гвинтівка — в його другій руці. Він залишився мо­лодим— цей червонарм далекого і славного 1920 року!

І ревли труби оркестрів, гупали залпи, колихалися бойо­ві прапори, пробиті кулями, обпалені вогнем баталій. Ішли за труною діти й юнаки, робітники й колгоспники, червоно- армійці й моряки,— щаслива, непереможна країна соціа­лізму.

Хай твориться легенда!

1935