До видання ввійшли вибрані оповідання Ю. Яновського, переважно із збірок: «Кров землі» (1927; 1930), «Короткі історії» (1940), «Земля батьків» (1944), «Київські оповідання» (1948; 1949; 1953), «Нова кни­га» (1954), а також романи «Вершники» і «Мир», п’єси «Дума про Бри­танку», «Дочка прокурора».

Тексти подаються, як правило, за останніми прижиттєвими публі­каціями (винятки принагідно застерігаються).

В основу видання покладено жанрово-хронологічний принцип. Опо­відання розташовані згідно з авторським упорядкуванням збірок.

Правопис творів сучасний; морфологічні, лексичні та синтаксичні особливості мови Ю. Яновського і його персонажів зберігаються.

Коментовані місця позначаються суцільною нумерацією окремо в кожному творі.

ОПОВІДАННЯ

ІЗ ЗБІРКИ «КРОВ ЗЕМЛІ»

РОМАН МА

Вперше надруковано в журн. «Глобус», 1925, № 3, с. 6—17.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Кров землі. Видання друге, доповнене. Х„ «Книгоспілка», 1930, с. 9—25.

¹    …х очу додивитися в слові, яке стоїть назво ю…— Слово Ма — ім’я богині в міфології багатьох давніх народів Малої Азії (зіст. до н. е. вшановувалась у Римі). Різні джерела трактують Ма як богиню землі й родючості або як матір богів. її культ близький до куль­ту фрігійської богині Кібели, що з 204 р. до н. е. став у Римі державним. На честь богині влаштовувались містерії, які супроводжувалися крива­вими обрядами — самокатуванням, самооскопленням, обмиванням кро­в’ю ворогів тощо. Герой 10. Яновського Рубан-Матте простромив Ма шаблею — тобто обмився кров’ю самої «богині».

²    …погляд із лаврської дзвіниці.— Погляд звисока, вкрай зневажливий. Дзвіниця Києво-Печерської лаври на той час була найвищою спорудою в місті (96 м).

^З…піфія з Дельфів.— У Стародавній Греції жриця храму Аполлона в Дельфах, віщунка. Піфія сиділа на золотому триніжку біля скелі над розщелиною, звідки підіймалися отруйні випари, і, одурмане­на ними, вигукувала слова, що сприймались як віщування (їх витлума­чували інші жерці).

⁴    П і д в а л ь н а — колишня назва вулиці Ярославів Вал у м. Ки­єві,

⁵    Бульварна — колишня назва вулиці Воровського у м. Києві.

⁶    Сінний базар — був на місці сучасної Львівської площі у м. Києві.

⁷    Чека — вимова абревіатури «ЧК» (від рос. «Чрезвычайная ко­миссия»). Так називались місцеві органи Всеросійської надзвичайної ко­місії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, що існувала в 1917—■ 1922 рр.

⁸   «КІМ» — бронепоїзд названо на честь Комуністичного Інтернаціо­налу Молоді (молодіжна секція Комінтерну в 1919—1943 рр.).

МАМУТОВІ БИВНІ

Вперше надруковано в журн. «Глобус», 1924, № 27, с. 1—11. Опові­дання дало назву першій книжці письменника: Яновський Юрій. Маму- тові бивні. X., «Книгоспілка», 1925. До збірки ввійшли, крім нього, твори «Історія попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень».

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Кров землі, 1930, с. 110—123,

¹   Трипілля — придніпровське село на Київщині.

²    …це низьке (1о Ьегпо 1…— наполовину знижений початко­вий тон сучасної музичної азбуки.

³   Ланжерон — колишнє одеське передмістя. Назва походить від прізвища генерал-губернатора Новоросії, який у 1815— 1822 рр. жив в Одесі й побудував біля моря дачу, де з’ часом виник міський пляж. Тепер тут один з найкращих пляжів міста — Комсомольський.

⁴    …д о тої хвилини, коли народився Ісус…— тобто до нової ери.

⁵      ..нащот там облізації…— Йдеться про військову мобіліза­цію.

⁶    …д о голих КеНеСів — тобто до комнезамівців. КНС — комі­тет незаможних селян. Ці комітети були організовані в 1920 р. для здійснення аграрної і продовольчої політики Комуністичної партії, за­хисту інтересів бідноти на селі. Комнезами розподіляли поміщицькі землі, боролися з куркульством, брали участь в колективізації. Очолю­вала їх Центральна комісія незаможних селян. Існували до 1933 р.

історія попільниці

Вперше надруковано в журн. «Глобус», 1924, № 25, с. 5—11.

Про створення «Історії попільниці» Ю. Яновський згодом писав: «Новела «Історія попільниці» виникла тоді, коли автор ще захоплю­вався поверховою романтикою. Кістку з лоба справжньої Полуботківни автор бачив у студента робітничого факультету, який жив у гуртожитку Покровського жіночого монастиря в Києві. З кістки була добра попіль­ниця, як на тодішній авторів смак» (Яновський Юрій. Твори в 5-ти т. К-, «Дніпро», 1983, т. 5, с. 222—223).

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Кров землі, 1930, с. 124—133.

¹    Робфаківець (робітфаківець) — учень робітничого факуль­тету — загальноосвітнього навчального закладу, що готував до вступу у вузи робітничо-селянську молодь, яка не мала середньої освіти. Робіт- факи існували в 1919—1940 рр. при вузах і школах.

²    Милорадовичі— багаті поміщики на Лівобережній Україні; від часів Петра І вихідці з цього роду перебували на службі в росій­ських царів.

³   Ден і кін Антон Іванович (1872—1947) —генерал-лейтенант цар­ської армії, один з головних організаторів контрреволюції в громадян­ську війну. Командував Добровольчою армією, потім «Збройними силами Півдня Росії», розгромленими Червоною Армією. З 1920 р — білоемігрант.

⁴   …з а морив останнього Полуботк а…— Полуботок Пав­ло Леонтійович (бл. 1660—1723)—наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережної України. В чолобитній до царського уряду просив скасува­ти обмеження політичної автономії на підвладній йому території (так рваній Гетьманщині). Обвинувачений у сепаратизмі, за наказом Петра І був ув’язнений в Петропавлівській фортеці, де й помер.

^а «Е т о будєт послєдній і рєшітєльний б о й!» — по­бажали при к і н ц і…— тобто заспівали «Інтернаціонал».

⁶   Рев коми — військово-революційні комітети, органи підготовки і проведення збройного повстання, створені напередодні Великої Жовтне­вої соціалістичної революції. Перший ВРК, при Петроградській Раді ро­бітничих і солдатських депутатів, діяв під керівництвом В. І. Леніна як штаб Жовтневого повстання і перший орган державної влади пролета­ріату. Ревкоми були утворені при губернських, міських, повітових і де­яких волосних Радах. На початок 1918 р. вони виконали свою роль. На Україні, в зв’язку з іноземного інтервенцією та складними обставинами громадянської війни, ревкоми як тимчасові надзвичайні органи влади проіснували до літа 1921 р.

в ЛИСТОПАДІ

Вперше надруковано в журн. «Всесвіт», 1926, № 6, с. 15—16, з при-: святою «О. Довженку».

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Кров землі, 1930, с. 134—142.

¹ …закликаючи у невідоме кіно «З о л о т о г о В о з а».— В уяві героя з таємничим кінотеатром асоціюється сузір’я Великої Вед­медиці (українська народна назва —Віз).

РЕЙД

Вперше надруковано в журн. «Життя й революція», 1926, № 2-3, с. ЗО—48. Пізніше з деякими змінам» ввійшло розділом («Третя пісня») у роман «Чотири шаблі» (1930).

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Кров землі, 1930, с. 177—213.

¹   …ж ене святий Петро отару овец ь.— Народний образ­ний вислів: так говорили про степове марево, що в спеку хвилями пере­бігає по обрію.

²   Магомет — застаріла транскрипція імені засновника ісламської релігії «пророка» Мухаммеда.

«ПОВОРОТ»

Вперше надруковано в журн. «Ранок», 1967, № 8, с. 16—17. За жит­тя письменника не публікувалось. До розділу «Із збірки «Кров землі» додається на підставі дати написання (1927).

Лапки в назві, виділення в тексті оповідання — авторські.

Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі — ІЛ), ф. 116, № 28.

Подається за автографом.

¹   3 е г з и ц і транше й…— Очевидно, мається на увазі «зигзаги» траншей.

ІЗ ЗБІРКИ «КОРОТКІ ІСТОРІЇ»

ЧЕРВОНАРМ

Вперше надруковано в газ. «Комуніст», 1935, 15 листопада, під на­звою «Хай твориться легенда».

Автограф зберігається в складі збірки «Короткі історії» в ІЛ, ф. 116, № 108.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т. K., Держліт- вт’дав України, 1954, т. 1, с. 9—10 (підготовлене до друку самим письменником, вийшло у світ посмертно).

¹ Черво нарм — червоноармієць.

¹ …в мирав під Перекопом, стоячи в гнилому мор і…— Герой новели — учасник Перекопсько-Чонгарської операції в битві за Крим (1920), боєць ударної групи військ Південного фронту, яка в ніч на 8 листопада форсувала Сиваш.

ЧАПАП

Вперше надруковано в «Літературній газеті», 1939, 5 листопада.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 108.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 11—12.

¹     Чапай — скорочене прізвище Василя Івановича Чапаева (1887— 1919), легендарного героя громадянської війни. З виходом на екран кі­нофільму братів Васильєвих «Чапаев» (1934) славнозвісне ім’я стало для юного покоління радянських громадян уособленням найвищої доб­лесті.

²   Депутат Балтики — вчений Полежаев, герой кінофільму О. Г. Зархі і й. Ю. Хейфіца «Депутат Балтики» (1937).

ШПИГУН

Вперше надруковано в журн. «Молодий більшовик», 1940, № 6, е. 48—50, під назвою «Перед прем’єрою».

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 108.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Короткі історії. Київ — Львів, 1940, с. 61—71.

^! Кіплінг Джозеф Редьярд (1865—1936) — англійський письмен­ник, прозаїк і поет. Автор відомих оповідань про життя хлопчика Мауглі серед звірів («Книга джунглів», «Друга книга джунглів») та інших тво­рів з екзотичними та пригодницькими сюжетами.

²Дойль Артур Конан (1859—1930) — англійський письменник, автор історичних та науково-фантастичних романів. Широку популяр­ність йому принесли детективні повісті й оповідання про сищика-амато- ра Шерлока Холмса, які відзначаються захоплюючою інтригою.

³    Помреж — помічник режисера.

РОМАНТИК

Вперше надруковано російською мовою під назвою «Новелла с мо­ралью» в «Литературной газете», 1935, 24 вересня.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 143.

Подається за вид: Яновський Юрій. Короткі історії, с. 72—76.

¹    …г ада-махновц я…— Махновець — учасник анархо-куркуль- сько-селянського руху на Півдні України в 1918—1921 рр, очолюваного одним із ватажків дрібнобуржуазної контрреволюції Махном Нестором Івановичем (1889—1934). Махно тричі укладав угоду з радянським ко- мандуванням про спільні дії проти білогвардійщини та іноземних інтер­вентів, але кожного разу зраджував. 1921 р. втік за кордон.

²   Петлюра Симон Васильович (1879—1926) — один з верховодів буржуазно-націоналістичної контрреволюції і керівників Центральної ради (1917) та Директорії (1918), лідер Української соціал-демократич- ної робітничої партії (УСДРП). В 1920 р. емігрував за кордон.

³   Ворошилов Климент Єфремович (1881—1969) — радянський державний, партійний і військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1935), двічі Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці. Учасник трьох російських революцій. Один з організаторів і керівників Червоної Армії, герой громадянської війни. Під час Великої Вітчизня­ної війни член Державного Комітету Оборони. В 1953—1960 рр. Голова Президії Верховної Ради СРСР; член ЦК КПРС у 1966—1969 рр.

⁴Будьонний Семен Михайлович (1883—1973)—Маршал Ра­дянського Союзу (1935), тричі Герой Радянського Союзу, герой грома­дянської війни, командував легендарною 1-ю Кінною армією. Був пер­шим заступником наркома оборони СРСР. В період Великої Вітчизня­ної війни — головнокомандуючий військами Південно-Західного і Пів­нічно-Кавказького напрямів, займав інші відповідальні пости. Член Пре­зидії Верховної Ради СРСР у 1938—1973 рр.

ГАННА АНТОНІВНА

Вперше надруковано російською мовою (переклад М. Овруцької) в газ. «Советская Украина», 1940, 10 серпня; українською — у вид.: Яновський Юрій. Збірка творів. У 2-х т. К., Держлітвидав України, 1947, т. 1.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 115.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 25—27.

¹   Кал і нін Михайло Іванович (1875—1946) —радянський держав­ний і партійний діяч, Герой Соціалістичної Праці. Член КПРС з 1898 р. Член «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Агент «Искры», один з організаторів газети «Правда». Учасник трьох російських рево­люцій. З 1919 р. голова Всеросійського Центрального Виконавчого Ко­мітету, з 1922 р. голова ЦВІ< СРСР, з 1938 р. Голова Президії Верхов­ної Ради СРСР.

²   …в кімнаті зоставалис я…— В попередніх публікаціях но? вели після цього йшли слова: «Чималий час отак жили. А вони ще краще дітей учать, ще чистіші ходять, тільки худі-худі зробилися» (Яновський Юрій. Вибране. К., Держлітвидав України, 1949, с. 98).

“…вдвох, як полатається.— Після цих слів раніш оповідь сягала найвищого драматизму: «Діти нагодилися з школи — понаносили повну кімнату квітів. Сидять наче в бабусі. Ганна Антонівна розмов­ляють, частують чаєм, мов ніде нічого. А в самих їх на умі, почуваю, дуже щось нещасливе і сумне.

Пересиділа дітей та й питаю. «Ганно Антонівно, питаю, ви не за­були, як я колись хотіла життя кінчати, а ви мене врятували? То хіба я сліпа, не бачу. Що у вас на думці, Ганно Антонівно, хіба ж так мож­на?» (Яновський Юрій. Вибране. 1949, с. 98).

ВАСИЛЬ ПАЛІИЧУК, ГУЦУЛ

Вперше надруковано в журн. «Молодий більшовик», 1940, № 6, с. 57—59.

Автограф зберігається в 1Л, ф. 116, № 111.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 35—39.

¹          …і вам, мир, красно д я к у ю…—Герой оповідання висту­пає перед селянами, які вибирають його депутатом Народних Зборів Західної України. У своїй промові Василь Палійчук розповідає про по­дії, пов’язані з приходом Червоної Армії на західноукраїнські й західно- білоруські землі, що опинились під загрозою фашистської окупації (1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина напала на Польщу).

²    Як того хлопа пацифікувал и!— Йдеться про так звані «пацифікації», до яких вдавався уряд буржуазно-поміщицької Польщі в 30-х роках, придушуючи каральними загонами революційний і націо­нально-визвольний рух, особливо в Західній Україні та Західній Біло­русії. Наприклад, під час «пацифікації» 1930 р. було зруйновано й част­ково спалено близько 800 сіл, катовано тисячі людей, 1700 чоловік за­арештовано.

³    …по вернуся зі Львова з Народних Зборі в…— На­родні Збори Західної України відбулися 1939 р. наприкінці жовтня.

27            жовтня Збори проголосили встановлення Радянської влади на всій території Західної України і ухвалили просити Верховну Раду СРСР прийняти її до складу УРСР.

ІЗ  ЗБІРКИ «ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ»

ДІВЧИНКА У ВІНКУ

Вперше надруковано російською мовою: Яновский Юрий. Девоч- ка в венке. Ростов-на-Дону, Ростиздат, 1941; українською — в зб.: Яновський Юрій. Коваль. Уфа, вид-во СРПУ, 1942, с. 8—15.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 50.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 43—46.

¹    …тата нашого вбито на фінській війн і.— В 1939 р. реакційні сили Фінляндії спровокували радянсько-фінляндську війну, яка закінчилась поразкою Фінляндії. 12 березня 1940 р. було підписано мирний договір.

²Енкаведе потім мені говори в…—Дівчинка має на ува­

зі    міліціонера, вживаючи в переносному значенні абревіатуру «НКВД» (від рос. «Народньїй комиссариат внутренних дел» —з 1946 р. відпо­відне міністерство).

ГЕНЕРАЛ МАКОДЗЬОБА

Вперше надруковано в журн. «Українська література», 1941, № 1-2 (листопад — грудень), с. 18—19.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 47.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 66—67.

¹    Г і т л е р Адольф (справжнє прізвище Шікльгрубер) — головний німецько-фашистський воєнний злочинець, проводир фашистської націо- нал-соціалістської партії, глава німецької фашистської держави. Вста­новив у Німеччині фашистський терор. Безпосередній ініціатор розв’язу­вання другої світової війни 1939—1945 рр., віроломного нападу на Ра­дянський” Союз, масового знищення військовополонених і мирного на­селення на окупованій території. Після розгрому фашистської Німеччини покінчив життя самогубством.

²    …о голосив тобі війну, генерал фон Ле р.— У попе­редніх публікаціях фашистський генерал іменувався «фон Леєр».

ДІД ДАНИЛО 3 «СОЦІАЛІЗМУ»

Вперше надруковано в журн. «Українська література», 1942, № 3-4 (січень — лютий), с. 44—47.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 51.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 71—74,

‘Полтавщино мила, Гоголева натхненнице! — Го­голь Микола Васильович (1809—1852), великий російський письменник, народився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині.

²   Герінг Герман — один з головних німецько-фашистських воєн­них злочинців. З 1922 р. керівник штурмових загонів (СА), з 1933 р. глава уряду Пруссії, імперський міністр авіації; безпосередній органі­затор провокаційного підпалу рейхстагу (1933), ініціатор створення гестапо і концтаборів. На Нюрнберзькому процесі засуджений до смерт­ної кари. Покінчив життя самогубством.

³   Дідова пісня наздоганяла мен е.— Створюючи образ діда Данила, Ю. Яновський дещо взяв, по-новому осмисливши, з дав­ньої розповіді видатного українського актора А. М. Бучми (1891—1957), яку він записав у своєму щоденнику 10 грудня 1930 р.: «Розповідав Бучма про діда 90 років… Провів Бучму додому — ніч темна, хоч в око бий. Довів і пішов у темряву. Долинула його пісня — старечим-старечим голосом: «Вулиця гуде, де ко-зак і-де!» (Яновський Юрій. Із щоденнико­ві« записів.— «Вітчизна», 1982, № 8, с. 108).

МАРІЙКА

Вперше надруковано в журн. «Українська література», 1942, № 12-

14    (жовтень — грудень), с. 142—145, під назвою «Українка».

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 78.

Подається за вид. Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 79—82.

¹   Гус Ян (1371—1415)—чеський мислитель, національний герой, натхненник народного руху проти німецького засилля і католицької церк­ви, ідеолог чеської Реформації (вимагав докорінної реформи церкви, рівності мирян у правах з духівництвом, скасування його привілеїв тощо). Засуджений церковниками як єретик і спалений на вогнищі.

²   Г а лілей Галілео (1564—1642)—італійський вчений, один із засновників точного природознавства. Заклав основи сучасної механі­ки, зробив перший телескоп і відкрив гори на Місяці, плями на Сонці тощо. Під судом інквізиції змушений був зректися своїх наукових пе­реконань, вчення М. Коперника про геліоцентричну систему світу, яке доти активно пропагував. Останні роки життя провів на засланні.

ЗАПОВІТ

Вперше надруковано російською мовою (в перекладі Т. Стах) в газ. «Правда», 1943, 17 лютого; українською — в газ. «Література і мистецтво», 1943, ЗО квітня.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 53.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 89—93.

ІЗ  ЗБІРКИ «КИЇВСЬКІ ОПОВІДАННЯ»

КИЇВСЬКА СОНАТА

Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна», 1945, 2 і 3 бе­резня.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 92.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 2, с. 32—47.

‘Дзержинський Фелікс Едмундович (1877—1926)—радян­ський партійний і державний діяч, учасник польського і російського революційного руху. Під час Великої Жовтневої соціалістичної ре­волюції — член партійного Військово-революційного центру і Петро­градського БРК. З 1917 р.— голова Всеросійської надзвичайної комі­сії (з 1922 р.— Об’єднане державне політичне управління), одночасно працював і на інших партійних та державних постах.

²   Голосі ївський ліс — нині Г олосіївський парк ім. М. Т. Риль­ського. Там проходила перша лінія оборони Києва військами Південно- Західного фронту 10 липня — 20 вересня 1941 р. У винищувальні бата­льйони та загони народного ополчення влилось тоді понад 35 тисяч жи­телів міста, 160 тисяч чоловік будували оборонні укріплення.

³   …ч ервоноармійці перейшли Дніпр о.— За наказом Ставки Верховного Головнокомандування 17—20 вересня 1941 р. вій­ська, які захищали столицю України, залишили місто, але жорстокі бої під Києвом тривали до 27 вересня.

*  Лук’янівка — історична місцевість у Києві (почала заселяти­ся в середині XIX ст. мешканцями Подолу, які страждали від розливів Дніпра). Через Лук’янівку від центру міста вулицями Артема, Мельни­кова (в оповіданні старі назви — Львівська, Дорогожицька) гітлерівські окупанти та їх прислужники гнали маси людей у концтабір на Сирець, до Бабиного яру на знищення. Свідками такої акції окупаційних вла­стей і стали герої твору Ю. Яновського.

⁵   Сирець — історична місцевість у Києві, назву дістала від одно­йменної річки. В літописі 1381 р. вперше згадується як село. В першій половині XIX ст. ввійшла до міської смуги. Тут розташовувалися літні табори військ київського гарнізону, згодом — військовий аеродром. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації на Сирці був концтабір. Тут же міститься і урочище Бабин яр. Тепер Сирець — великий житло­вий масив.

⁶   Бабин яр — урочище в Києві, в північно-західній його частині, що була в період Великої Вітчизняної війни околицею міста. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації Бабин яр став місцем масо­вої страти гітлерівцями мирного населення і військовополонених. Усьо­го туг загинуло понад 100 тисяч радянських громадян. Нині на цьому місці стоїть пам’ятник загиблим.

⁷   Золотоворітський сквер — розташований навколо руїн Золотих воріт, що були головною урочистою брамою міста за часів Ки­ївської Русі (збудовані князем Ярославом Мудрим 1037 р.).

⁸   Прорізна — назва вулиці Свердлова до 1919 р. у м. Києві.

⁸   Мер ингівська —нині вулиця Заньковецької (з 1944 р.) у м. Києві.

¹⁰   Пасаж — два паралельні корпуси будинків, з обох кінців за­вершені арками, що утворюють широкий прохід між Хрещатиком і ву­лицею Заньковецької у м. Києві. Збудований у 1913—1914 рр.

ПУТЬ У ФРАНЦІЮ

Вперше надруковано у вид.: Яновський Юрій. Київські оповідання. К., «Радянський письменник», 1948, с. 16—42.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 92.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 2, с. 48—63.

¹   Есесівці — від СС (нім. «охоронні загони»)—особовий склад терористичної організації німецьких фашистів, одна з головних підпор фашистського режиму. У складі СС — частими «Мертва голова» (для охорони концтаборів та розправи з в’язнями), війська СС, служба без­пеки СД (головний орган розвідки і контррозвідки). СС була головним провідником масового терору в Німеччині і на окупованих територіях. Дііжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі засудив СС як злочин­ну організацію.

²    Галльський півень — алегорична назва француза. Ниніш­ню територію Франції (а також Бельгії та Північної Італії) стародавні римляни називали Галлією — країною «півнів». Існує версія, що кельти, які населяли цю територію, мали вогненно-руді чуби, схожі на півнячі гребені. Під час Великої французької революції 1789—1793 рр. півень став емблемою на монетах.

³   Померанія — до 1945 р. прусська провінція на побережжі Бал­тійського моря з головним містом Штеттін (тепер Щецін, адміністратив­ний центр ІЦецінського воєводства Польської Народної Республіки),

⁴   Діжон — головне місто Бургундії, історичної області на сході Франції; центр виробництва бургундських вин.

⁵   …к ламсійська божа маті р…— від назви міста Кламсі (Бургундія), де знаходиться храм богоматері. В цьому місті народився Ромен Роллан (1866—1944). Ю. Яновський, створюючи образ Анрі-Жа- ка, взяв деякі риси від національного характеру Кола Брюньйона, героя однойменного роману видатного французького письменника.

⁶    Б о ш і — прозвище німців у європейських народів.

⁷                Макі — французькі партизани, учасники руху Опору 1940 —

1944      рр. проти німецько-фашистських окупантів. Назва походить від вічнозеленого чагарника (маквісу), в заростях якого переховувалися партизани.

⁸    Петен Анрі Філіпп (1856—1951) —французький військовий і по­літичний діяч, маршал. З 1940 р.— прем’єр-міністр Франції. Відмовився від опору гітлерівським загарбникам, уклав з ними перемир’я; під час окупації країни очолював колабораціоністський режим. В 1945 р. засу­джений до смертної кари, яку було замінено довічним ув’язненням.

“«Марсельєза» — французька революційна пісня, державний гімн Франції. Слова і музика написані Руже де Лілем в 1792 р. З 14 липня 1975 р. гімн виконується в новій музичній редакції.

¹⁰    Всесоюзна сільгоспвиставка — показ досягнень сіль­ськогосподарського виробництва і науки; працювала постійно в Москві в 1939—1941 і 1954—1958 рр. У 1958 р. увійшла до складу Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ).

¹¹    Голль Шарль де (1890—1970) —французький політичний і дер­жавний діяч, генерал. Після капітуляції Франції перед фашистською Ні­меччиною в 1940 р. очолив у Лондоні комітет «Вільна Франція» (з 1942 р,—«Франція, що бореться»), який приєднався до антигітлерівської коаліції; був керівником Французького комітету національного визво­лення. В 1944 —січні 1946рр. і в 1958 р. займав пост прем’єр-міністра; в 1958—1969 рр.— президент Франції.

дві жінки

Вперше надруковано російською мовою під назвою «Сердце врача» в журн. «Знамя», 1948, №7, с. 8—15; українською — у вид.: Яновський Юрій. Київські оповідання. К-, «Радянський письменник», 1949, с. 114—127.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 92.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 2, с. 64—72.

¹    Корсунь-Шевченківська битва — наступальна опера­ція радянських військ 1-го і 2-го Українських фронтів 24 січня— 17 лю­того 1944 р. В районі м. Корсуня (тепер м. Корсунь-Шевченківськнй Черкаської області) було оточено і розгромлено понад 10 ворожих ди­візій з групи німецько-фашистських армій «Південь».

^2..             .внбухи лунали від Д а р н и ц і…—Дарниця—лівобереж­на частина Києва. За дореволюційних часів була дачною місцевістю, належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської гу­бернії. В писемних джерелах уперше згадується 1509 р. Щодо похо­дження назви існує кілька версій, з яких найбільш імовірною є при­пущення, що ця місцевість була віддана в дар. Під час тимчасової ні­мецько-фашистської окупації та боїв за Київ 1943 р. Дарниця зазнала величезних зруйнувань. Після війни тут велася інтенсивна забудова, ви­ник цілий ряд сучасних житлових масивів.

ДИНАСТИЧНЕ ПИТАННЯ

Вперше надруковано в журн. «Україна», 1948, № 8, с. 28—29.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 92.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 2, с. 108—113.

‘Тимчасовий уряд — буржуазно-поміщицький уряд, створе­ний після Лютневої революції 1917 р. Проводив антинародну політику продовження війни, придушення революційного руху, національного гноблення. Внаслідок перемоги Великої Жовтневої соціалістичної рево­люції Тимчасовий уряд було повалено і створено перший радянський уряд на чолі з В. І. Леніним.

ТРИ орли і МАМА

Вперше надруковано в журн. «Дніпро», 1955, № 2, с. 6—9. За жит­тя автора не публікувалось. Як свідчать архівні матеріали, письменник хотів включити цей твір до збірки «Київські оповідання».

Автограф зберігається в 1Л, ф. 116, № 91.

Подається за першодруком.

’Місто Ірпінь, селище Пуща-Водиця — мальовничі дачно-курортні місцевості під Києвом.

²    Аскольдова могила — частина природно-архітектурного парку на правому березі Дніпра в Києві. За літописом, на цьому місці (в кінці IX ст.) князь Олег убив київських князів Аскольда і Діра (Аскольда нібито тут було й поховано). Над могилою колись стояла дерев’яна церква, потім мурована — ротонда, яку з часом перебудували на парковий павільйон.

³   Кошовий Олег Васильович (1926—1943)—комісар підпільної комсомольської організації «Молода гвардія» на Донбасі в період Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1943 р., посмерт­но). Страчений фашистами.

ІЗ   ЗБІРКИ «НОВА КНИГА»

КАЗКА

Вперше надруковано у вид.: Яновський Юрій. Нова книга. К, «Ра­дянський письменник», 1954, с. 43—57.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 176.

Подається за першодруком.

¹   Станіслав — колишня назва м. Івано-Франківська (до 1962 р.), обласний і районний центр УРСР.

ЗИМОВИЙ ДЕНЬ

Вперше надруковано у вид.: Яновський Юрій. Нова книга, с. 58—66. Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 173.

Подається за першодруком.

¹    К о с і в — райцентр в Івано-Франківській області, славиться ху­дожніми промислами.

²    Бандерики — бандерівці, бандити з військово-терористичних формувань українських буржуазних націоналістів — так званої Україн­ської повстанської армії (УПА), які діяли на Західній Україні в 1943—• 1947 рр. Назва походить від прізвища главаря — С. Бандери (1908—

 

Покуття — східна частина сучасної Івано-Франківської області,

⁴   Снятин — райцентр Івано-Франківської області.

⁵   Б о ї в к а — підрозділ бандитських збройних формувань україн­ських буржуазних націоналістів.

НА ЯРМАРКУ

Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна», 1950, 10, 12 ве­ресня.

Оповідання «На ярмарку» разом з двома іншими — «Мистецтво» і «Щедрий вечір» — увійшло до другого розділу «Нової книги», якому передує таке вступне слово: «Ці три оповідання становлять початок циклу, присвяченого новим людям колгоспного села. Разом із тим автор віддає тут данину захопленню оповіданнями М. В. Гоголя, а також по­казує, як змінилися, зросли, розквітли люди під зорею Радянської Украї­ни — невід’ємної складової частини СРСР».

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 116, № 180.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Нова книга, с. 223—248.

¹    …з легкої руки Гоголя та Горького…— М. В. Го­голь написав повість «Сорочинський ярмарок», О. М. Горький — нарио «Ярмарок у Голтві».

²   Катальпа — рід листопадних (рідше — вічнозелених) дерев ро­дини бігионієвих. Поширені в Японії, Китаї та Північній Америці. На Україні культивуються як декоративні насадження.

³   Колії — учасники Коліївщини (1768 р.), великого народно- визвольного повстання селян Правобережної України проти польсько- шляхетського гніту (ватажки М. Залізняк, І. Гонта та ін.).

⁴   III, о р с Микола Олександрович (1895—1919)—герой громадян­ської війни на Україні, командував червоногвардійським загоном у боях проти німецьких окупантів, на чолі Богунського полку, Першої Україн­ської радянської дивізії і 44-ї стрілецької дивізії бився з петлюрівцями. Загинув у бою.

*  Пархоменко Олександр Якович (1886—1921)—герой грома­дянської війни на Україні. Учасник революції 1905—1907 рр., Лютневої

і   Жовтневої революцій. В 1919—1921 рр. командував групою військ у боях проти григор’евщини, денікінців, військ буржуазно-поміщицької Польщі, врангелівців. Був начальником кавалерійської дивізії 1-ої Кін­ної армії. Загинув у бою з махновцями.

‘Котовський Григорій Іванович (1881—1925)—герой грома­дянської війни на Україні. Учасник революційного руху з 1902 р.. органі­затор збройних виступів молдавських селян у 1905 і 1915 рр. Учасник Жовтневої революції в Молдавії. В громадянську війну командував ка­валерійською бригадою, дивізією, корпусом.

⁷    Солопій Череви к… Парася Черевиківна — гоголів- ські персонажі. Центральному героєві оповідання, голові колгоспу Явту- хові Калениковичу, автор також дає ім’я по аналогії з гоголівським пер­сонажем — сільським головою Явтухом Макогоненком з «Вечорів на ху­торі біля Диканьки».

⁸   «Мес ер»—німецький військовий літак-винищувач конструкції В. Мессершмітта (1898—1978).

⁹   М Т С — машинно-тракторна станція. Державні сільськогосподар­ські підприємства, які створювалися (з 1928 р.) для технічної та органі­заційної допомоги колгоспам. В МТС зосереджувались основні знаряддя сільськогосподарського виробництва (трактори, комбайни таін.).3 1958 р. були реорганізовані в ремонтно-технічні станції (РТС), а техніка пере­дана колгоспам.

РОМАНИ

ВЕРШНИКИ

Вперше надруковано в журн. «Радянська література», 1935, № 7, е. 5—70. Раніше публікувались окремі розділи: «Адаменко» — в зб. «Рік Жовтневої революції XV», X., «Рух», 1932, с. 241—251; «Чубенко, командир полку» (під назвою «Чубенко») — в журн. «Червоний шлях», 1933, № 1, с. 10—25.

Автографа в цілісному вигляді не виявлено. В ІЛ (ф. 116) збері­гаються автографи окремих розділів роману, які мають або незначні, або досить істотні різночитання з опублікованим текстом твору: «По­двійне коло» (№ 195), «Дитинство» (під назвою «Перекоп» — № 198), «Шаланда в морі» (№ 205), «Батальйон Шведа» (№ 207), «Лист у віч­ність» (№ 208), «Чубенко, командир полку» (№ 209), «Шлях армій» (№ 199), «Адаменко» (№ 211).

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори в 2-х т., т. 1, с. 245—326.

¹   Компанії вка — нині селище міського типу Кіровоградської області, райцентр.

²   Мазепа Іван Степанович (1644—1709)—гетьман України. На­магався відірвати Україну від Росії. Під час війни Петра І зі шведами, які вторглися на українську землю, перекинувся до них і після поразки ціведів під Полтавою (1709) утік з поля бою разом з королем Карлом XII. Ім’я зрадника стало в народі прозивним.

³  Дофінівка — рибальське село під Одесою (тепер Комінтернів­ського району Одеської області).

^4..           .героя Саракамиша й Ерзерума…— тобто учасника переможних для російських військ боїв з турками в період першої СВІ’* тової війни. В Ерзерумській операції (1916 р.) росіяни розбили 3-ю ту­рецьку армію і захопили фортецю Ерзерум.

^ь «Просвіти» — культурно-освітні організації на українських зем­лях. Більшість їх перебувала під впливом українських буржуазних націо­налістів, але в окремих випадках діяльність «Просвіт» спрямовували прогресивні діячі (Леся Українка та М. В. Лисенко в Києві, М. М. Ко­цюбинський у Чернігові, Панас Мирний у Полтаві). З появою нових культосвітніх установ на Радянській Україні «Просвіти» припинили своє існування (початок 20-х років).

⁶   Пересип — індустріальний район м. Одеси. Назва має своє пря­ме значення: це намита морським прибоєм відмілина, що відділяє від Чорного моря лимани Куяльницький і Хаджібейський. Заводи й фабрики почали будуватися тут з другої половини XIX ст. Пролетаріат Пересипу вписав яскраві сторінки в революційну історію міста. Справжнім бастіо­ном революційної Одеси був Пересип у червні 1905 р.; самовіддано бо­ролися його робітники за Радянську владу в 1918 р., в період грома­дянської війни та іноземної інтервенції.

⁷   …п рокидався на Явдох у…— За релігійним календарем день Євдокії відзначався 1 березня за ст. ст.

⁸  На сорок святи х…— 9 березня за ст. ст.

⁹    …т еплого Олекси — 17 березня за ст. ст.

¹⁰    Середохресний тиждень — четвертий тиждень семи­тижневого великого посту перед паскою (великоднем) — головним християнським святом, що відзначається як день воскресіння міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Великдень випадає в різні дні між 22 березня і 25 квітня за ст. ст.

¹¹   Вербна неділя — остання неділя перед великоднем. Свято встановлено на честь входу Христа в Ієрусалим. Згідно з біблійним мі­фом, Христу під ноги кидали молоду зелень, вербові гілки,— дим і моти­вується обряд з вербою, яка нібито від освячення набуває магічних властивостей.

¹²   …с івши черенем чи лаво ю…— тобто кружком або рядком.

¹³   Псалтир — одна з книг Біблії, зібрання псалмів — релігійних пісень та молитов.

¹⁴   Золоті Ноші — Золотоноша, колись Полтавської губернії, нині райцентр у Черкаській області.

¹⁵   Проводи — перша неділя після великодньої; в цей день, за христянським церковним каноном, поминають померлих.

¹⁶   Христосуватись — вітатися іменем Христа («Христос во­скрес!»— «Воістину воскрес!») і цілуватись. За церковним приписом, христосуються протягом сорока днів — від «воскресіння» до «вознесін- ня» Христа на небо.

¹⁷   Страшний суд — за релігійними уявленнями, божий суд над живими і мертвими після «кінця світу»: праведникам буде присуджено вічне блаженство в раю, а грішникам — вічні муки в пеклі.

¹⁸   Юріїв д е и ь — 23 квітня за ст. ст.

¹⁹    Грицько Нечоса — Потьомкін Григорій Олександрович (1739—1791), російський державний і військовий діяч, генерал-фельдмар­шал; учасник двірцевого перевороту 1762 р., фаворит і найближчий по­мічник імператриці Катерини II. За приєднання Криму до Росії (1783) дістав титул світлійшого князя Тавричеського. Головнокомандуючий ро­сійською армією в російсько-турецькій війні 1787—1791 рр.; мав також титул гетьмана козацьких катеринославських і чорноморських військ. Брав участь у придушенні’селянської війни, очолюваної О. І. Пугачовим;

з            його ініціативи ліквідовано Запорізьку Січ (1775). Був вписаний до запорозького коша. Нечоса — його запорозьке прізвисько. Біографія По- тьомкіна містить багато переказів сумнівної вірогідності,— до них нале­жить і легенда, яку розповідає прадід Данилка.

²⁰     …с тали турбаї козачих своїх прав допомина­тися… військо оступило голодранців, і смерть при­йшла.— Йдеться про Турбаївське повстання 1789—1793 рр. Жителі с. Турбаїв Миргородського полку (нині Глобинського району Полтавської області) на початку XVIII ст. були козаками. Полковник Д. Апостол (з 1727 р. гетьман) виписав їх з козацького реєстру, перетворивши на феодально залежних. У 70-х роках село купили поміщики Базилевські, які жорстоко експлуатували селян, чинили свавілля. Обурені відмовою урядовців повернути їх у стан козаків, селяни повстали, вбили Базилев- ських, розгромили їхню садибу, а від суддів домоглися розписки, що селян «добровільно переведено в козаки». До 1793 р. вони не визнавали жодної влади, громадські справи розв’язували на зборах, урядування покладалося на виборних отамана, суддю й писаря. Лише в червні 1793 року повстання було придушено, багатьох засуджено на довічну каторгу в Сибір, решту турбаївців переселено в Херсонські й Таврій­ські степи, село перейменовано на Скорбне. В 1919 р. постановою сіль­ського сходу назву Турбаї відновлено. Боротьба турбаївців проти Бази- левських знайшла відображення в народних піснях, переказах, у худож­ній літературі.

²¹   «О т ч e н а ш» — християнська молитва.

²²   …в егерями боки витинат и…— танцювати навприсідки.

²³Миколай Весняний — відзначається 9 травня за ст. ст.

²⁴   Олешки — нині м. Цюрупинськ Херсонської області.

²⁵   …сьогодні Симона Зі лот а…— 10 травня за ст. ст.

²⁶Турецький сльоз — мальва.

²⁷              …м ісцевих Чайковських та Римськи х-К о р с а к о-

Э          и х…— тобто місцевих музикантів. Чайковський Петро Ілліч (1840— 1893) і Римський-Корсаков Микола Андрійович (1844—1908)—видатні російські композитори.

²⁸   Царицин — нині м. Волгоград (з 1925 до 1961 р.— Сталін- град). Під час громадянської війни місто прославилось героїчними боями g білокозачими військами генерала Краснова (Царицинська оборона, ли- йень 1918 — червень 1919 p.).

²⁹   Ко в т ю х Єпіфан Иович (1890—1938) — герой громадянської вій­ни, командир 1-ї колони Таманської армії, яка здійснила героїчний похід

з           Таманського півострова, де вона була відрізана білогвардійцями, на з’єднання з Червоною Армією. Похід відображено в «Залізному потоці» О. С. Серафимовича, Ковтюха виведено в образі Кожуха.

³⁰   Григор’єв Микола Олександрович (1894—1919)—один із ва­тажків контрреволюції на Україні, колишній штабс-капітан. В лютому

1919       р. формально перейшов на бік Радянської влади. Бувши начальни­ком радянської дивізії, підняв заколот проти Радянської влади, що охо­пив Херсонську і Катеринославську губернії. Після розгрому втік до мах­новців і був ними вбитий.

³¹   «„.рік героїчного, славетного відходу Таман­ської армії товариша Ковтюха, рік зрад Григор’єва й М а х н а».— Поновлено за першим виданням роману.

³²   Катеринослав — нині м. Дніпропетровськ (з 1926 p.).

³³   В і т а л і й Приймак — Примаков Віталій Маркович (1897— 1937)—радянський воєначальник, комкор (з 1935 p.). Учасник Жовт­невого збройного повстання в Петрограді; в громадянську війну коман­дував кавалерійською бригадою, дивізією, кінним корпусом Червоного козацтва.

⁸⁴   …ще юний Віталій Приймак не водив дивізії червоного козацтва у легендарні рейд и…— Поновлено за першим виданням роману.

⁸⁵    Говардівська — вулиця в Херсоні, нині проспект Ушакова (в честь російського флотоводця адмірала Ушакова Федора Федорови­ча; 1744—1817).

³⁶   …в «штаб Духонін а…» — в переносному значенні «на той світ»; пустити в розход, розстріляти.

³⁷   Ч у м а ц ь к и й Шлях — українська народна назва Молочного Шляху, Галактики (світна смуга на нічному небі).

³⁸   Волосожар, Дівка з відрами — народні назви сузір’їв Плеяд і Діви.

³⁹   Кадети — тут: особовий склад білогвардійських офіцерських частіш (у власному значенні — вихованці так званих кадетських кор­пусів, закритих військово-учбових закладів царської Росії).

⁴⁰   …м Орський бій, дещо відмінний від Абукірсько- го, Трафальгарського, Цусімського та Ютландсько­го…— Іронізуючи над діями анархіствуючих псевдоматросів, письмен­ник згадує відомі в історії морські операції: Абукірський бій (1798) — відбувся під час єгипетської експедиції Наполеона Бонапарта (Абукір — острів і мис у дельті Нілу) —англійський флот під командуванням адмі­рала Г. Нельсона завдав нищівної поразки французькому; Трафальгар- ська битва (1805) —біля мису Трафальгар (Іспанія) —між англійським

і франко-іспанськнм флотами, перемогли англійці, але сам Г. Нельсон загинув; Цусімська битва (1905)—біля острова Цусіми в російсько- японській війні,— зазнала поразки 2-а російська Тихоокеанська ескадра; Ютландська битва (1916)—західніше Ютландського півострова — від­булася в ході першої світової війни між головними силами англійсько­го та німецького флотів; завершилася безрезультатно, проте англійці зберегли своє панівне становище на морі.

⁴¹   Гетьман — Скоропадський Павло Петрович (1873—1945) — генерал царської армії, якого на інсценованому австро-німецькими окупантами «з’їзді хліборобів» 29 квітня 1918 р. було обрано гетьманом України. Гетьманщина практично означала реставрацію дореволюційних буржуазно-поміщицьких порядків; уся діяльність гетьмана та його «уряду» була під суворим контролем окупаційних властей. У кінці груд­ня 1918 р. трудящі України під керівництвом Комуністичної партії за допомогою російського народу вигнали окупантів разом з їх ставлени­ком. Скоропадський утік до Німеччини. Згодом співробітничав з фа­шистами.

⁴²  Клечальна субота — субота перед клечальною неділею.

⁴³   Клечальна неділя — день, яким починається релігійне свя­то на честь трійці, що відзначається на п’ятдесятий день після велико­дня. Згідно із святковим обрядом, житла і двори на тройцю прикра­шають клечанням — зеленим гіллям, травою тощо (звідси інші назви тройці — зелені святки, зелена неділя).

¹⁴   …полк відступив чи не останнім.— У Варшавській битві з білополяками, які зосередили з допомогою Антанти значні сили, радянські війська Західного фронту, позбавлені резервів, змушені булй відступити (серпень 1920 р.).

⁴⁶ П і л с у д сь к и й Юзеф (1867—1935)—польський політичний діяч, маршал, лідер правого крила Польської соціалістичної партії; в 1918—1922 рр. «начальник» держави, керував у 1920 р. воєнними діями проти Радянської Росії. З 1926 р., після організованого ним військового перевороту, фактичний диктатор Польщі.

⁴⁶   …хрест, чисточетверговий чи з водохреща…— тобто зроблений у «чистий четвер» (перед Великоднем) або на водо- хреіді (церковне свято богоявлення, відзначалось 6 січня за ст. ст.).

⁴⁷   «Щойно провели в Політбюро поділ фронтів, щоб Ви виключно зайнялися Врангеле м».— Епіграфом взято телеграму В. І. Леніна від 2 серпня 1920 р.: «Тільки що провели в Політбюро поділ фронтів, щоб Ви виключно зайнялися Врангелем» (Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 51, с. 247).

⁴⁸   Десь біля Апостолова, після знаменитого бою…— У жовтні 1920 р. в районі селища Апостолове (нині райцентр у Дніпропетровській області) точилися запеклі бої з врангелівцями, що завершилися блискучою перемогою радянських військ.

⁴⁹   Б а б і є в Н. Г.— білогвардійський генерал, командував кінним корпусом у так званій Російській армії Врангеля, створеній у квітні

1920       р. з решток денікінських збройних сил Півдня Росії.

⁵⁰Альдебаран — найяскравіша зірка в сузір’ї Тельця.

⁶¹  Південний Хрест—сузір’я південної півкулі, яке не видно

з  території СРСР.

⁵²   Атакама — пустеля на півночі Чілі вздовж берега Тихого океану.

⁵³  А р і к а — морський порт у Чілі.

⁵⁴   Г уляйполе — центр махновщини (тепер райцентр Запорізької області).

⁵⁵  Артем — партійний псевдонім Федора Андрійовича Сергеева (1883—1921). Професіональний революціонер, радянський партійний і            державний діяч. Восени 1910 р. Артем утік із сибірського заслання, емігрував до Австралії, брав участь у революційному русі російських робітників-емігрантів. Після Лютневої революції 1917 р. повернувся до Росії. В лютому — квітні 1918 р. був головою РНК Донецько-Криво­різької республіки, в 1920 —головою Донецького губвиконкому.

⁵⁶    …з ним була його «батькова чорна сотня».— Чор- «а сотня ім. Кропоткіна — ядро махновського війська. Кропоткін Пет­ро Олексійович (1842—1921) — російський революціонер, теоретик анар­хізму, географ і геолог. У 1876—1917 рр. перебував в еміграції, член енархістських організацій.

⁵¹    «Революция єсть войн а…» — тут Чубенко цитує статтю р. І. Леніна «План петербурзької битви» (див.: Ленин В. И. Полн. собр. соч., т. 9, с. 212).

⁵⁸    Каховський плацдарм — оперативний плацдарм на лі­вому березі Дніпра біля Каховки, захоплений 7 серпня 1920 р. радян­ськими військами Південно-Західного фронту. Від атак білогвардійських з’єднань його обороняли 15-та, 52-га і Латиська дивізії. У жовтні то­го ж року з Каховського плацдарму був нанесений головний удар по противнику в Північній Таврії.

^м Слащов Яків Олександрович (1885—1929)—генерал-лейте­нант царської армії, один з організаторів контрреволюції в громадянську війну. Командував корпусом у денікінській армії, потім у врангелів- ській. Емігрував до Туреччини, в 1921 р. повернувся на батьківщину, був амністований, служив у Червоній Армії.

⁶⁰    Барабович (Барбович) І. Г.— білогвардійський генерал, ко­мандував кінним корпусом у так званій Російській армії’ Врангеля.

⁶¹    Вітковський В. К.— білогвардійський генерал, командував армійським корпусом у так званій Російській армії Врангеля.

⁶²    Врангель Петро Миколайович (1878—1928)—один з голов­них організаторів контрреволюції в громадянську війну, барон, генерал- лейтенант. У 1918—1919 РР-—У білогвардійській Добровольчій арміі і «Збройних силах Півдня Росії», з квітня 1920 р.— головком так званої Російської армії в Криму. Після розгрому його військ емігрував за кор­дон; у 1924—1928 рр. організатор і ватажок антирадйнського «Росій­ського загальновійськового союзу».

⁶³Кізелівські гірники — шахтарі з Кізелівського вугіль­ного басейну (м. Кізел на однойменній річці, Пермська область РРФСР).

⁶⁴    Колчак Олександр Васильович (1874—1920) —один з головних організаторів контрреволюції в громадянську війну, адмірал. В 1917 р. командуючий Чорноморським флотом. В 1918—1919 рр. «верховний пра­витель Російської держави». Розстріляний за постановою іркутського військово-революційного комітету.

⁶⁵    Наполеон Бонапарт (Наполеон І; 1769—1821)—імпера­тор Франції в 1804—1814 рр. і в березні — червні 1815 р. Зайнявши під час Великої французької революції високий командний пост в армії, здійснив державний переворот (1799) і незабаром зосередив у своїх руках всю повноту влади, був проголошений імператором. Завдяки пе­реможним війнам, які значно розширили територію імперії і поставили в залежність від Франції більшість держав Західної та Центральної Європи, прославився як полководець. Після поразки у війні проти Ро­сії Наполеон був змушений зректися імператорського престолу. Останні роки життя провів на острові Св. Єлени полонеником англійців.

⁶⁶    Б л ю х е р Гебхард Лебрехт (1742—1819) — прусський генерал- фельдмаршал. У 1813—1815 рр. командував прусською армією в війні з Францією.

⁶⁷Гнейзенау Август Вільгельм фон (1760—1831)—прусський фельдмаршал. В 1813—1815 pp. начальник штабу прусської армії Г. Блюхера. З 1830 р. головнокомандуючий прусською армією.

⁶⁸   Шари горст Герхард Иоганн (1755—1813)—прусський гене­рал. В 1807—1811 pp. начальник генштабу, разом з А. Гнейзенау здій­снив реорганізацію прусської армії. В 1813 р. начальник штабу армії Г. Блюхера.

⁶⁹   В е л л і н г т о н Артур Уелслі (1769—1852)—англійський вій­ськовий і державний діяч, фельдмаршал (1813). У війнах проти напо­леонівської Франції командував союзними військами на Піренейському півострові і англо-голландською армією при Ватерлоо (1815). Пізніше — головнокомандуючий англійською армією, був прем’єр-міністром бели- кобританії.

⁷⁰    Шліф фен Альфред фон (1839—1913)—німецький генерал- фельдмаршал, теоретик блискавичної війни шляхом оточення головних сил противника («Канни»), В 1891—1905 pp. начальник генштабу.

⁷¹    Фрунзе Михайло Васильович (1885—1925)—радянський пар­тійний, державний і військовий діяч, воєнний теоретик. Учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни. Командував, зокрема, Південним фронтом під час розгрому врангелівщини в 1920 р.

⁷²    Фальцфейни (Фальц-Фейни)—великі землевласники в Тав­рійській губернії. З середини XIX ст. володіли 200 тисячами десятин землі в Дніпровському й Мелітопольському повітах. Фрідріх Фальцфейн заснував заповідник Асканія-Нова. Після Великої Жовтневої соціалі­стичної революції Фальцфейни емігрували за кордон, їх маєтки націо­налізовано.

⁷³    Путіловець — робітник Путіловського заводу (в 1922—* 1934 pp. завод «Червоний путіловець», потім Кіровський, на його базі в 1973 р. утворено Ленінградське об’єднання «Кіровський завод»). Під­приємство засноване в 1801 p., має багату революційну історію.

^7Л Штадив — штаб дивізії.

⁷⁵    Карети иков — ад’ютант Махна.

⁷⁶   …м айстром у нас Федір Іванови ч…— ім’я майстра спо­чатку було Фрідріх Іванович.

⁷⁷    Сі мене Ернст Вернер (1816—1892) — німецький винахідник у галузі електротехніки і промисловець, іноземний член-кореспондент Пе­тербурзької Академії наук (1882). Засновник великих електротехнічних концернів. Його ім’ям названо одиницю електропровідності.

⁷⁸   Мартен П’єр (1824—1915)—французький металург, розробив спосіб одержання литої сталі в регенеративній печі (1864), яка згодом дістала назву за його ім’ям.

⁷⁹Бакуніп Михайло Олександрович (1814—1876)—російський революціонер, теоретик анархізму, один з ідеологів революційного на­родництва.

⁸⁰    «Н а р о д н а воля» — таємна революційно-народницька органі­зація. Виникла в Петербурзі у серпні 1879 р. Програма — знищення са­модержавства, скликання Установчих зборів, демократичні свободи, пе­редача землі селянам. Провадила агітацію в усіх верствах населення, здійснювала терористичні акти (вісім замахів на царя). Після вбивства Олександра II (1881) в результаті масових арештів і зрадництва зане­пала.

⁸¹    Грицько Основ’яненко — літературний псевдонім Григо­рія Федоровича Квітки (1778—1843), основоположника художньої прози в новій українській літературі і драматурга.

Миколка Кривавий — прізвисько Миколи II (1868—1918)— останнього російського імператора. Розстріляний в Єкатеринбурзі (нині м. Свердловськ) за рішенням Уральської обласної ради.

⁸³   Гришин-Алмазов А. Н—білогвардійський генерал-майор, у 1919 р. представляв в Одесі Добровольчу армію Денікіна, командував дивізією, певний час був генерал-губернатором Одеси і прилеглих тав­рійських територій (ставленик Антанти).

⁸⁴   М и ш к а Япончик — карний злочинець, верховода одеських бандитів і грабіжників. Під його орудою діяли тисячі бандитів, які те­роризували населення міста, ускладнюючи і без того важкі умови бо­ротьби проти сил внутрішньої контрреволюції та інтервенції.

⁸⁵   Е к с и — тобто «експропріації», грабунки.

⁸⁶   …д роздовський офіцерський пол к…— очевидно, ав­тор має на увазі один із полків Дроздовської дивізії, названої за прі­звищем білогвардійського генерал-майора Михайла Гордійовича Дроз- довського (1881—1919).

МИР (ЖИВА ВОДА)

Вперше надруковано в початковому варіанті під назвою «Жива во­да» в журн. «Дніпро», 1947, № 4, с. 8—112; № 5, с. 9—67. Після пере­робки роман з новою назвою «Мир» вийшов окремим виданням уже після смерті письменника: Яновський Юрій. Мир (Жива вода). Роман. К., «Радянський письменник», 1956, с. 5—299.

Автограф «Живої води» зберігається в 1 Л, ф. 116, № 243. Перероб­ка твору здійснювалась на основі опублікованого тексту; машинописна копія останньої редакції твору, за якою готувалося посмертне видання «Миру», знаходиться там же (№ 250).

Подається за виданням 1956 р.

¹   Геркулес (Геракл)—герой грецької міфології, син бога Зев­са і земної цариці Алкмени (від народження носив ім’я Алкід, Ге­раклом його пізніше назвала піфія з Дельфів). Наділений незвичайною силою, здійснив багато подвигів.

²   Ке н і г с бе р г—місто Калінінград (з 1946 р.), порт на Балтій­ському морі.

³   …у ч а с н и к о м боїв на М і у с – ф р о н т і…— Міус-фронт про­ходив по річці Міус (Ворошиловградська область), що впадає в Міу- ський лиман Азовського моря.

⁴   «Це — Спарта»…— Джен вбачає в написі на танкові стильову подібність до напису на могильному камені античних часів, що увічнив пам’ять загиблих у Фермопільській битві воїнів Спарти: «Перехожий, піди сповісти нашим громадянам в Лакедемоні, що, їх заповіти шану­ючи, ми тут кістьми полягли» (Геродот. История. Л., «Наука», 1972, с. 374). Фермопільська битва відбулася під час греко-перської війни в 480 р. до н. е. 300 спартанців на чолі з царем Леонідом стійко обо­роняли від персів Фермопіли—гірський прохід між північними і півден­ними районами Греції — і загинули в нерівному бою.

⁵   Гестапо — таємна державна поліція у фашистській Німеччині, створена в 1933 р. Здійснювала масовий терор у Німеччині і за її ме­жами. Міжнародним трибуналом у Нюрнберзі визнана злочинною орга­нізацією.

⁸   …д и в і з і я стрічалася на Ельб і…— В 1945 р. на Ельбі (ріка, що протікає по території Чехословаччини, НДР і ФРН; чеська назва Лаба) зустрілись наступаючі війська держав антигітлерівської коаліції.

⁷   С оз—спрощене від ТСОЗ—товариство по спільному обробітку землі. Форма сільськогосподарської виробничої кооперації в СРСР у перші роки Радянської влади (об’єднувалися земельні наділи і праця членів ТСОЗу). Згодом перетворені на колгоспи.

⁸    Васильків — місто за 36 км на південний захід від Києва; рай* центр Київської області.

^s Галицький базар (Єврейський базар, Євбаз)—був роз- ташований на території нинішньої площі Перемоги в м. Києві.

¹⁰   Саксонія й Тюрінгія — історичні області в складі ниніш> ніх ФРН і НДР.

¹¹  Ельзас — історична провінція на сході Франції, анексована фа­шистською Німеччиною в 1940 р. (звільнена в 1944 р.).

^12..                         .біду з дишлем…— Біда — двоколісний однокінний візок. Про дишель сказано помилково: однокінна упряжка має голоблі, а не дишель.

¹³  …к уркуль був не питими й…— тобто не з куркульського роду, а той, що сам якимсь чином випнувся в куркулі.

¹⁴              Тотенкопф — мертва голова (нім.); йдеться про есесівців

з           частин «Мертва голова», які носили емблему — череп з кістками.

¹⁵              Холмщина (Холмська Русь, Забужжя) — історична область

з           українським населенням на лівобережжі Західного Бугу, назва від міста Холм. У різні часи належала до Галицько-Волинського князівства, Литви, Польщі, Австрії, Росії. Нині — в складі Польської Народної Республіки. За угодою з ПНР (1944) більшість українців Холмщини добровільно переселилась в УРСР.

¹⁶   Мазури — етнографічна група поляків, які населяють північно- східну частину Польщі, Підляшшя та південну частину Ольштинського воєводства.

¹⁷ Скобелєв Михайло Дмитрович (1843—1882) — російський воє­начальник, генерал від інфантерії (піхоти). Проводив колоніальну по­літику царизму в Середній Азії; під час російсько-турецької війни 1877— 1878 рр. відзначився в боях під Плевеном, на Шипці.

^,8Растреллі Варфоломій Варфоломійович (1700—1771)—ви­датний російський архітектор, представник стилю барокко. В Києві за його проектом збудовано Андріївську церкву (1747—1753), Марійський палац (1750—1755).

¹⁹Ватутін Микола Федорович (1901—1944)—радянський воє­начальник, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965). У роки Великої Вітчизняної війни командував військами Воронезького, Південно-Західного і 1-го Українського фронтів.

²⁰   Покрова — 1 жовтня за ст. ст.

²¹   Кузьми — Дем’яна — 1 листопада за ст. ст.

²²  Рур — вугільний басейн у ФРН вздовж річки Рур (притоки Рейну).

²³   Фольцсдойчі — німці за походженням, колишні вихідці з ні­мецьких земель та їх нащадки серед місцевого населення тимчасово оку­пованих територій.

²⁴   Рейхсдойчі — «імперські німці» (з території самої Німеччи­ни). Григоркове уявлення про різницю між «фольксдойчами» і «рейхс- дойчами» помилкове.

²⁵             Вермахт — назва збройних сил фашистської Німеччини в 1935—

1945      рр.

²⁶   Організація Тодта — займалася будівництвом, ремонтом та експлуатацією доріг.

²⁷   Геббельс Йозеф-Пауль — один із головних німецько-фашист­ських воєнних злочинців. Ідеолог расизму, насильства і загарбницьких воєн. З 1933 р. глава пропагандистського апарату гітлерівської Німеч­чини, з 1944 р. імперський уповноважений по тотальній військовій мо­білізації. Після вступу радянських військ у Берлін покінчив життя само­губством.

²⁰     Н і б ел у н г и — «діти туману» (сканд.), міфічний рід володарів чудесного золотого скарбу з найдавнішої пам’ятки німецького героїчного епосу «Пісня про нібелунгів». Персонажі з такою назвою зображені в тво­рі неоднозначно: це і карлики, охоронці скарбу, і могутні богатирі на службі в короля. Фашистська пропаганда використовувала героїку епосу для насадження шовіністичних ідей.

²⁹    Брунгільда, Крімгільда — героїні «Пісні про нібелунгів».

³⁰    Дон Кіхот — герой однойменного роману великого іспанського письменника Мігеля Сервантеса де Сааведра (1547—1616).

³¹    Доре Гюстав (1832—1883)—французький графік, відомий ілюстратор роману «Дон Кіхот».

³²   «Выхожу один я на дорог у…»— пісня на слова М. Ю. Лєр­монтова.

³³    Антей — у грецькій міфології велетень, син бога моря Посей­дона і богині землі Геї. Був непереможним, доки торкався матері-землі. Геракл, відірвавши Антея від землі, задушив його.

³⁴    …жовтогарячим хвостом та зеленою шиєю.— Пере­робляючи «Живу воду» після гострої критики, автор за цими словами зробив дописки газетно-публіцистичного плану, явно чужорідні для ху­дожньої тканини твору. Це місце знімається.

³⁵    П Т Р — протитанкова рушниця.

^звПаулюс Фрідріх — німецько-фашистський генерал-фельдмар­шал. У 1942—1943 рр. командував 6-ю армією, яка була оточена під Сталінградом і капітулювала. В полоні вступив до антифашистської організації німецьких офіцерів. З 1953 р. жив у Німецькій Демократич­ній Республіці.

³⁷   Панцерфаусти — бронебійники, озброєні фаустпатронами (ручні гранатомети разової дії проти танків).

³⁸    Ко не в Іван Степанович (1897—1973)—радянський воєначаль­ник, Маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Під час Великої Вітчизняної війни командував вій­ськами різних фронтів. У 1955—1960 рр. головнокомандуючий Об’єдна­ними збройними силами країн Варшавського договору, в 1961— 1962 рр.— Групою радянських військ у Німеччині.

³⁹   «X ей н ке лі» — фашистські літаки конструкції Ернста Хейнкеля (1888—1958), німецького авіаконструктора й промисловця.

⁴⁰    Пролетарський парк — колишній Маріїнський, нині Ра­дянський (у м. Києві).

⁴¹    «Катюш і» — народна назва безствольних систем реактивної артилерії; особливо ефективна зброя, що викликала жах у противника.

⁴²Букринський плацдарм — плацдарм на правому березі Дніпра південніше Києва, захоплений військами 1-го Українського фрон­ту наприкінці вересня 1943 р. З нього почалася битва за Київ, яка за­вершилась 6 листопада 1943 р. визволенням столиці Радянської Украї­ни від німецько-фашистських загарбників.

⁴³    Рибалко Павло Семенович (1894—1948)—радянський воєна­чальник, маршал бронетанкових військ (1945), двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945). Під час війни командував танковою і гвардійською танковою арміями.

⁴⁴    Москаленко Кирило Семенович (1902 р. народж.)—радян­ський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1978); у боях за Київ командував 38-ю армією.

⁴⁵    М а н ш т е й н Еріх фон Левінскі — німецько-фашистський гене­рал-фельдмаршал; командував 11-ю армією при загарбанні Криму, в 1942—1944 рр.— групою армій «Дон», потім «Південь». Засуджений як воєнний злочинець.

^46..             .0дповів  перекладач у новенькій накидці,—> Після переробки роману далі йшов незрозумілий читачеві уривок, який вилучається: «Новину про маршала вже знали всі десантники. Перший її сповістив старшина морської піхоти Векленко, який бігав до артиле­ристів, а ті знають. Потім поранений пришкандибав із передової, відчув себе в цьому яру, наче далеко в тилу, й багатозначно сказав, що позаду нього такі діла діються, хоч плюй на рану й вертайся. «І ти маршала сам бачив?»— запитали пораненого десантники. «Давай танки,— сказав той суворо, шкандибаючи далі,— так ви й фронту не понюхаєте!» (Яновський Юрій. Мир (Жива вода). Роман. К., «Радянський письмен­ник», 1956, с. 208). У першій редакції твору йшлося про легенду, яка раптом поширилась серед бійців, нібито в бойових порядках під Києвом з’явився Сталін.

⁴⁷   …д итину вивезли з Франції, передали до німе­цької родини…— Фашисти широко практикували на окупованих те­риторіях викрадення дітей нордичного типу і відправляли їх до «третього рейху» для повного онімечення.

^4! 3 а у к е л ь Фріц — один із головних фашистських воєнних зло­чинців. У роки другої світової війни керував насильницьким вивезенням молоді у фашистське рабство з тимчасово окупованої території Радян­ського Союзу, Чехословаччини, Польщі та інших країн. Засуджений Між­народним військовим трибуналом у Нюрнберзі до смертної кари через повішення.

⁴⁹    Кальтенбруннер Ернест — один із головних фашист­ських воєнних злочинців. Шеф служби імперської безпеки СД. Засудже­ний до смертної кари.

⁵⁰Гіммлер Генріх — один із головних воєнних злочинців, організаторів фашистського терору. З 1929 р. керівник СС, із 1936 р. шеф гестапо, з 1943 р. імперський міністр внутрішніх справ гітлерівської Німеччини. У травні 1945 р. покінчив життя самогубством.

⁵¹    Розенберг Альфред — один із головних фашистських воєнних злочинців. З 1923 р. головний редактор центрального органу нацистської партії «Фолькішер беобахтер». У книзі «Міф XX століття» (1930) висту­пав з «обгрунтуванням» загарбницької зовнішньополітичної програми ні­мецького фашизму. З липня 1941 р. міністр окупованих східних терито­рій, один з організаторів масових убивств на землях СРСР, Польщі та інших країн. Страчений за вироком Міжнародного військового трибуналу.

⁵²    Гогенцоллерни — династія бранденбурзьких курфюрстів у 1415—1701 рр., прусських королів у 1701—1918 рр., німецьких імпера­торів у 1871—1918 рр.

⁵³   Д ю р е р Альбрехт (1471—1528) — видатний німецький живопи­сець і графік, основоположник мистецтва німецького Відродження. У своїх творах передав гуманістичне розуміння сенсу буття, чекання всесвітньо-історичних змін у суспільстві.

⁵⁴   Сакс Ганс (1494—1576)—німецький поет-мейстерзингер (спі­вець), чоботар. Був актором, керував аматорською трупою. Створив понад 6 тисяч релігійних і світських пісень та інших творів, зокрема гумористичних.

^55..                     .где               гуляет лишь ветер да я…— Дещо переінакшені слова з вірша О. С. Пушкіна «Узник».

“ Шіллер Иоганн Фрідріх (1759—1805)—німецький поет, драма­тург, теоретик мистецтва доби Просвітництва, один з основоположників німецької класичної літератури.

⁶⁷   Е н е й — герой поеми І. П. Котляревського «Енеїда», фабульною основою якої е однойменна героїчна епопея римського поета Марона Публія Вергілія (70—19 рр. до н. е.), присвячена героєві греко-римської міфології. Там Еней — син троянця Анхіза та богині Афродіти, один

з   головних захисників Трої в Троянській війні. Герой твору І. П. Котля­ревського, «перелицьований» на гумористичний лад,— образ оригіналь­ний, має багато рис, підмічених письменником в українського народу.

⁵⁸   К о т л я р е в с ь к и й Іван Петрович (1769—1838)—український письменник, перший класик нової української літератури. Поема «Енеїда» Котляревського — перший твір, написаний українською народною мовою.

⁵⁹   Мельпомена — в грецькій міфології одна з дев’яти муз, по­кровителька трагедії; нерідко трактують Мельпомену і як покровительку театру взагалі.

П’ЄСИ ДУМА ПРО БРИТАНКУ

Вперше надруковано російською мовою: Яновский Юрий. Дума

0    Британке. Пьеса в 3-х актах, 4 карт. М., «Искусство», 1937 (на скло­графі); українською—окремою книжкою: Яновський Юрій. Дума про Британку. К., Держлітвидав України, 1938.

Після перших публікацій письменник переробляв п’єсу, існує три ре­дакції. Машинопис третьої редакції із значними авторськими поправка­ми зберігається в ІЛ, ф. 116, № 342.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори. В 5-ти т., т. З, с. 252—

306.

¹ Робесп’єр Максімільєн Марі Ізідор де (1758—1794)—діяч Великої французької революції. Відіграв важливу роль у підготовці

1   проведенні в Парижі народного повстання. З липня 1793 р. очолював Комітет громадського порятунку, який фактично виконував функції уряду. Після контрреволюційного перевороту гільйотииоваиий. Його сподвижником був і брат Огюстен Робесп’єр (1763—1794).

ДОЧКА ПРОКУРОРА

Вперше надруковано російською мовою (автопереклад) в журн. «Театр», 1954, № 4, с. З—36; українською (пізніша редакція)—в журн. «Вітчизна», 1956, № 10, с. 96—125.

Автограф російського перекладу і український машинопис з по­правками дружини письменника Т. Ю. Яновської та поміткою, що це останній авторський варіант тексту, зберігаються в ІЛ, ф. 116, № 299; 312.

Подається за вид.: Яновський Юрій. Твори. В 5-ти т., т. З, с. 468—515.

¹   Аврора — в римській міфології богиня ранкової зорі (відповідає грецькій Еос).

^! Космодем’янська Зоя Анатоліївна (1923—1942) — парти­занка Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (посмерт­но). Учениця 201-ї середньої школи м. Москви, добровільно пішла в пар­тизанський загін, розвідниця. Страчена фашистами в с. Петрищево Московської області.