Мова виконує кілька функцій (від лат. junctio – обов’язок, коло діяльності, при­
значення), життєво важливих для суспільства, окремих груп і кожної людини. Голов­
ними є комунікативна і мислетворча, а ряд інших (експресивна, гносеологічна,
ідентифікаційна, номінативна, естетична тощо) є похідними від них.
Комунікативна функція (від лат. communicatio – спілкування) – функція спілку­
вання. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в
суспільстві.
Щоправда, існують також інші засоби спілкування, наприклад жести й міміка.
У театрі пантоміми та на балетній виставі глядачам цілком зрозумілі «діалоги»
дійових осіб і перебіг подій. Однак у щоденному людському спілкуванні жести й
міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами. Допо­
міжними певною мірою можуть бути й музика, і живопис. Але вони у кожної людини
викликають свої враження, почуття, думки.
Спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють ви­
словлене. Тому мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До
того ж, комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи
надруковані тексти.
Мислетворча функція мови – функція формування й формулювання думки. Мис­
лення (думка) не тільки виражається словом, а й реалізується в ньому. Не випадково
один із найвидатніших мовознавців XIX ст. В. Гумбольдт назвав мову «органом, який
творить думку».
Обидві функції дуже тісно пов’язані між собою: для того, щоб спілкуватися,
потрібно мислити й уміти передавати свої думки за Допомогою мовних засобів.
Мислячи, лкщина пізнає світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова
зберігає всі інтелекіуальні здобутки народу, фіксує досвід предків. Так, у словнику
відображено результати розумової діяльності людства, класифікований і система­
тизований весь навколишній світ. Засобами мови передається досвід попередніх по­
колінь, що засвідчують, наприклад, усталені звороти – фразеологізми, приказки і
прислів’я: Не знаючи броду – не лізь у воду; Сім разів відміряй, а один відріж тощо.
Засвоюючи мову, людина засвоює знання про світ, що значно скорочує і спрощує шлях
пізнання, убезпечує людину від зайвих помилок.
Експресивна функція полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження
внутрішнього світу людини. Вона дає можливість перетворити внутрішнє, суб’єк­
тивне у зовнішнє, об’єктивне, доступне для сприйняття. Кожна людина – це цілий
неповторний світ, сфокусований у її свідомості, у сферах інтелекту, емоції, волі. Але
цей світ прихований від інших людей, і тільки мова дає можливість розкрити його для
інших. Чим досконаліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше по­
стаєш перед людьми як особистість (3 кн. «Мова і нація»).