Визначальними чинниками сучасної мовної ситуації в Україні є:
1) наявність регіонів з неоднорідними національно-культурними і мовними,
а також соціально-політичними традиціями та орієнтаціями, що зумовлено поперед,
нім тривалим роз’єднаним існуванням різних частин України у складі різних держав і
різним часом (аж до середини XX ст.) об’єднання їх у складі однієї держави – України.
Відмінності між регіонами полягають у різному ступені української національної
самосвідомості, державотворчій активності. Зважаючи на це, у «Державній програмі
розвитку української мови та інших національних мов в Українській PCP на період до
2000 року» у різних регіонах було передбачено різні терміни її виконання;
2) надзвичайна важливість мовного питання в етнокультурному й політичному
житті України;
3) мовна політика в державі визначена Конституцією України, відповідними зако­
нами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення
і радіомовлення», «Про рекламу», «Про захист прав споживача», «Про збройні сили
України» та ін.
З 1997 p., коли діяльність виконавчої влади у сфері мовної політики на загально­
державному рівні активізувалася, триває наступний етап у розвитку мовної ситуації в
Україні. Було подано на розгляд Верховної Ради проект нового закону «Про розвиток і
застосування мов в Україні» та напрацьовано комплексну програму «Українська
мова», в яких передбачалося істотне розширення функціонування державної мови в
таких сферах, як збройні сили, правоохоронні органи, інформатика тощо, притому
ставилося питання про використання літературної, унормованої української мови.
Проте ці документи не були прийняті, лише видавалися закони Кабінету Міністрів. Не
виконана в повному обсязі Державна програма 1991 р. Конституційний Суд України
1999 р. подав офіційне тлумачення положення Конституції України щодо сфер засто­
сування державної української мови як обов’язкової в органах законодавчої, виконав­
чої та судової влади, в інших державних органах, у збройних силах, у державних
навчальних закладах. Володіння українською мовою є однією з обов’язкових умов для
заміщення посад у державних органах.
Мовне питання використовується у розрахунках політичних сил України, які
виходять із власних інтересів і активізуються під час виборчих кампаній. Загалом же
спостерігається поступове виправлення мовної ситуації в країні на користь україн­
ської мови, що засвідчує незворотність цих процесів (Із журналу «Мовознавство»).