Фонетика тісно пов’язана з іншими мовознавчими дисциплінами, зокрема з орфо­
епією, графікою, орфографією, а також лексикою, граматикою і стилістикою.
Фонетика має безпосередній зв’язок з орфоепією (правила вимови звуків). Орфо­
епія використовує дані фонетики, повністю грунтується на них при встановленні
літературних норм вимови, наголошення слів та їх форм, а також мелодики мовлення.
Так, з погляду орфоепії можливі два варіанти вимови слова: [беиз] кінечний і [беис]
кінечний. Що ж до артикуляції та акустичних характеристик звуків [з] і [с], то вони є
предметом власне фонетичного аналізу.
Очевидний зв’язок фонетики і з лексикою (звук є будівельним матеріалом для
слова, засобом вираження його значення). План вираження кожного слова, якому
властиве відповідне значення, – це послідовність звуків, організована за властивими
українській мові правилами їх сполучуваності. На основі відмінностей у фоне­
тичному оформленні розмежовуються лексичні одиниці, асоційовані у свідомості
носіїв мови з відповідними значеннями, наприклад: крок -урок, вона – вода, місто –
мости.
Основу української графіки становлять літери – визначальний засіб фіксації
писемної форми мовлення. Вони перебувають у безпосередньому зв’язку з тими
одиницями, які утворюють фонологічну систему української мови, тому переважно
функціонують як засоби їх графічного позначення, тобто графіка визначає способи
позначення звуків мовлення на письмі.
4 0 Фонетика
Фонетика має зв’язок з морфемікою і словотвором (морфеми, словотворчі засоби
утворюються звуками).
Орфографія української мови значною мірою грунтується на фонетичному
принципі, який полягає в тому, що написання відповідає звуковому вираженню слова.
У зв’язку з цим букви набувають статусу орфограм.
Про тісний зв’язок фонетики й морфології свідчить, наприклад, таке явище, як
чергування звуків, що є фонетичним засобом вираження ряду граматичних значень,
наприклад: косити — кошу, вести – веду – вів – вела, бігти – біжу. Граматичні форми,
що вивчаються у морфології, утворюються і виражаються за допомогою звуків.
Значну роль відіграють фонетичні явища і в синтаксисі. Так, однією з основних
ознак речення, реалізованого в усному мовленні у вигляді відповідного висловлення,
є інтонаційна організація. Комунікативні різновиди речень (висловлень) розрізня­
ються виключно показниками, що за своєю природою є фонетичними явищами. Роль
логічного і фразового наголосу виявляється тільки в реченні як комунікативній
одиниці.
У системі стилістичних прийомів, орієнтованих на передавання власне зміс­
тового та емоційного плану відповідних повідомлень, виділяють фонетичні засоби,
або засоби фонетичної стилістики. До них належать різноманітні явища звукового
оформлення прозового і віршованого мовлення, а саме: ритмічне членування, досяг­
нення виразності рим, алітерація та асонанси, звуконаслідування, звукові форми, що
виконують важливі стилістичні функції.