Додаткові тони виникають унаслідок того, що коливається не тільки все пружне
тіло, яке творить основний тон, а й його частини. Частини коротші, ніж усе тіло, тому
вони видають тони, вищі від основного, – обертони (нім. ober «вищий, верхній»), але
слабкіші. Наприклад, якщо основний тон має висоту 100 Гц, то обертони матимуть
висоту 200,400, 800, 1600 Гц і т. д. Висота деяких обертонів сягає 10 000 Гц.
Основний тон і обертони утворюються в гортані за допомогою голосових зв’язок.
Ротова порожнина відіграє роль змінного резонатора (його форма змінюється за
допомогою язика, губів, нижньої щелепи тощо). Резонаторами можуть бути й носова
та глоткова порожнини, зі зміною величини яких змінюється тембр голосу і звуків
мовлення. Резонатор – це порожнє тіло з твердими стінками й отвором певного
розміру. Резонатор одні обертони підсилює, інші – гасить. Так виникають голосні.
Щось подібне, тільки набагато складніше, відбувається й під час творення приго­
лосних.
4 3 Приголосні звуки складаються із основного тону та обертонів, які зазнають змін у
резонаторах, один з яких може посилити основний тон, а інший — один із обертонів
Так виникають сонорні і шумні приголосні.
За своїм тембром основний тон є індивідуальним для кожної людини (Зо Н. Тоць-
кою).