У мовах світу різна кількість звуків, фонем, різною є інтонація і мелодика. Саме
фонетична система найбільшою мірою презентує мову як індивідуальну, неповторну.
Наприклад, фонетична будова української мови складається із 38 фонем. У складі
голосних – 6 фонем, у складі приголосних – 32 фонеми. В англійській мові голосних –
11 фонем, дифтонгів – 9, одна голосна фонема /э :/- змішаного підняття – є специфіч­
ною, оскільки її варіантом є фонема /а:/—заднього ряду, середнього підняття. Отже, в
англійській мові 21 голосна фонема і приголосних – 24. Усього 45 фонем. У німецькій
мові 15 голосних монофтонгів, 3 голосні дифтонги, 23 приголосні фонеми. Усього
41 фонема. У мові ідиш 5 голосних фонем, три голосні дифтонги, 24 приголосні
фонеми. Усього 32 фонеми. У румунській мові 7 голосних фонем, 6 дифтонгів, 37 при­
голосних фонем і 6 трифтонгів. Всього 50 фонем. У польській мові 9 голосних фонем
і 29 приголосних фонем. Усього 38 фонем. У російській мові 5 голосних фонем [а], [о],
Ы* [ *]» [и]; 32 приголосні фонеми – Московська фонологічна школа. Усього 37 фонем.
У датській мові однакова кількість голосних і приголосних фонем. У шведській аж
53 фонеми: 17 голосних і 35 приголосних. У норвезькій ще більше – 56 фонем: 18 го­
лосних і 38 приголосних. Найбільша кількість фонем у деяких мовах Кавказу, зокрема
у так званих іберо-кавказьких мовах, у яких кількість приголосних перевищує сім
десятків, а кількість голосних обмежується двома-трьома (з варіантами). А ось, на­
приклад. у гаванській мові в Полінезії всього 13 голосних і приголосних фонем.