Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Наголос української мови

Наголос – виділення одного складу слова за допомогою артикуляційних засобів,
властивих мові, – м’язової напруженості мовного апарату, збільшення сили видиху,
зростання тривалості
Своїм характером наголос в українській мові, як і в більшості слов’янських мов,
є переважно динамічний, тобто силовий, заснований на силі видиху: наголошений
67 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
сжшд. передусім голосний у ньому, виділяється у слові або фразі посиленням м’язової
калр>т* і натиску видихуваного струменя повітря, що збільшує силу голосу. Дде
динамічно наголос в українському слові відносно слабкий: видихова енергія – порів­
няно з іншими слов’янськими мовами – загалом значно рівномірніше розподіляється
між Його складами, тому наголошений склад не різко виділений з-поміж інших
складів слова, наголос мало зосереджений на ньому, він поодинокі склади у слові
сказати б, координує, а не підпорядковує собі.
Український наголос у своїй основі є силовий, поєднує в собі елементи наголосу
часокількісного (при якому наголошений склад виділяється більшою тривалістю
тобто подовженням голосного звука) і музичного, або тонічного (коли наголошений
склад вирізняється підвищенням або зниженням голосового тону). Проте ці два прин­
ципи – при основному силовому – відіграють допоміжну роль (А/. Наконечний).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.