Фонема (грец. phonema – звук, голос) – мінімальна одиниця звукової будови мови
яка служить для розпізнавання і розрізнення значеннєвих одиниць – морфем, до
складу яких вона входить як найменший сегментний компонент, а через них – і для
розпізнавання і розрізнення слів (М Трубецькой).
Образ звука в пам’яті людини і є не що інше як фонема (Бодуен де Куртене).
Фонема – найменша лінійно неподільна величина, що використовується для
утворення, розпізнавання і розрізнення значущих одиниць мови (С. Семчинський).