Асиміляція за дзвінкістю може відбуватися в межах одного слова або на межі
двох слів. У межах одного слова дзвінкий шумний приголосний, впливаючи на по­
передній глухий, перетворює його на відповідний дзвінкий: [про’с’ба] —> [про’з’ба];
[вокза’л] —» [вогза’л], [іакби1] —> []аґби’], [борот’ба1] —> [бород’ба1], [о’тжеи] —>
[о’домви]. У такому випадку асиміляція відбувається завжди, хоч на письмі вона, як
правило, не позначається. Якщо ж приголосні збігаються на межі слів, що
вимовляються в одному такті чи в одній фонетичній фразі, тобто не розділяються
помітною паузою, глухий приголосний змінюється під впливом сусіднього дзвінкого
так, як і в межах одного слова: ось де [оУ де”], хоч би [ходжби1] і под. Коли ж
приголосні збігаються в словах, що належать до різних тактів, асиміляція
відбуватиметься тільки при швидкому темпі мовлення.
Перед сонорними приголосними []], [р], [л], [м], [н], [в] в українській мові глухі
приголосні не озвучуються: [сни’ц’:а], [тро’хиеІ] [п}ат’].