Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Вимова голосних звуків. Артикуляційні норми для утворення голосних звуків

[а] – нижня щелепа опущена максимально, рот набуває округлої форми. Язик
лежить шіосно, вільно. Кінчик язика – біля нижніх різців.
[0] – губи мають округлу форму і трохи висунуті вперед. Язик злегка відтягнутий
назад, задня частина його піднята.
[у] – губи витягнуті трубочкою вперед. Язик ще більше відтягується назад, задня
частина його високо піднята.
[е] – нижня щелепа опущена більше, ніж при вимові звука [і], тобто займає середне
положення. Губи відкривають кінці верхніх і нижніх різців, куточки рота більш
закруглені. Язик опускається, але лежить без напруження, кінчик язика – біля нижніх
різиів, але не дотикається до них.
[и] – губи розтягнуті, але куточки підібрані, щоб звук не був плоским. Кінчик язика
наближається до нижніх зубів і трохи піднятий, передньо-середня його частина під­
німається до середньої частини піднебіння. Слід пам’ятати, що українське [и] утво­
рюється легко, без напруження та без помітного підняття спинки язика. Цим він і
відрізняється від російського [и], який звучить глибше.
[1] – нижня щелепа трохи опущена, верхня губа піднята і розтягнута ніби в
усмішку, але куточки губів підібрані, щоб звук не був плоским. Язик напружений, ви*
гнутий, середня частина його піднята до верхнього піднебіння. Кінчик язика дотика­
ється до верхніх зубів.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.