Приголосна сонорна фонема [й] функціонує в українській мові у двох основних
алофонах: [і]. Щ.
Обидва алофони [і], Ц] вимовляються при такому положенні мовних органів-
середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими
краями, утворюючи посередині досить вузьку щілину, крізь яку проходить звучний
струмінь повітря.
Коли спинка язика максимально піднята до твердого піднебіння із збереженням
щілини, з’являється звук [і]. Звук [і] виступає у таких позиціях: 1) на початку складу
(яма, юність, єдність, її); 2) у середині чи у кінці слова після приголосного (в ‘язати,
в’юн, в ’є, пір’я).
Коли спинка язика піднята до твердого піднебіння не найвище із збереженням
більшої щілини з’являється звук [і], який зближений із голосним [і]. Звук [і] виступає
у таких позиціях: 1) на початку слова перед приголосним (ймовірно, йшов, йти); 2) у
кінці слова або складу після голосного (гай, гайка, знай, байка).