| Дієслово та іменник утворюють центральну площину в системі частин мови. Вони є основними у продукуванніреченнєвих структур, причому в дієслові на віртуальному рівні прогнозується кількість учасників дії, їхнє місце при її перебігові. Іменник і дієслово пов’язані як ядерні компоненти предикативних одиниць і як організуючі начала структурування інших частин мови, статус яких можна визначити тільки з урахуванням їх позиційного статусу щодо іменника або дієслова в реченні. Так, характеризуючі властивості прикметника стають зрозумілими при зіставленні цих ознак з ознаками іменникових лексем, основним значенням яких виступає значення предметності.
Супровідним елементом частиномовного статусу прикметника є відоб- ражувальний характер його граматичних категорій: рід, число, відмінок прикметника завжди детерміновані грамемами роду, числа та відмінка іменника. Така специфіка категоріальних значень прикметника дозволяє часто тлумачити окремі категорії іменника як морфолого-син- таксичні або вводити поняття «морфолого-синтасичного вираження» граматичної категорії. Функціональний статус прикметника визначає іменник. Дієслово у своїй формальній репрезентації своєрідно відображає всю гаму речення, форми вираження учасників дії. Домінування синтагматичних сем у семантичній структурі дієслова зумовлює його широкий валентний потенціал уже на віртуальному рівні лексеми, прогнозуванні виконавців певної дії. У цьому полягає суть власне-семантичної валентності дієслова, для якого ознака валентності є первинною. Від нього вона транспонується в інші частини мови, унаслідок їх похідності і спадкового характеру валентних можливостей, пор.: транспортува- ти->що? чим? куди? звідки? кому? і транспортування-” чого? чим? звідки? куди? ко му ? ; перевозити – >що? чим? куди? звідки? кому? і перевезення —» ч о г о ? чим? звідки? куди? кому? У похідних одиницях втрачається тільки лівобічна валентність і форма сильнокерованого придієслівного другорядного члена речення, позицію якого заповнює форма знахідного відмінка, на її місці виступає форма родового відмінка, який виконує функцію об’єкта, одну із своїх вторинних функцій. Поєднання дієслова з іменником, мається на увазі реалізація всіх валентних гнізд у власне-се- |
| Розділ VI. Морфологічні категорії. |
| 279 |
| мантичному і формально-семантичному плані, репрезентує предикат – ну і предикативну структуру речення. |