Слово орфограма походить від грецьких orthos – правильний і gramm a – буква.
О рфограмою називається правильне (таке, щ о відповідає правилам або тради­
ціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих. В українській мові пере­
важають написання за фонетичним принципом, коли варіантів немає і слова пишуться
так. як чуються, наприклад: хата, рік. вікно, брат. П роте в багатьох випадках людині
доводиться вибирати один із можливих варіантів. Н априклад, у слові ж ивуть другий
звук вимовляється нечітко – наближено до и: [жеивут’] або [ж иевут’]. У таких випадках
той. хто пише, повинен звернутися до правила написання: щ об знати, яку букву
писати (е чи и) в ненаголошсному складі, треба слово зм інити так, щ об ненаголо-
шений звук був під наголосом: живуть – жити.
О рф ограф ічн им називається правило, яке необхідно застосувати д о тієї чи іншої
орфоірами на основі її відмінних ознак.