Українська мова мас специфічний знак – ап остроф (’). В ін використовується для
иередання твердої, роздільної вимови приголосних, що не зливаю ться з наступними
звуками: нам ять, п ‘ятниця, сім ‘я, б ’є, в ‘іон.
С тавиться апосіроф / Не стави ться апостроф
1. Після губних б, п, в, м, ф.
якщо перед ними немає іншого
приголосного, крім р: слов’яни, м ’ята,
м ’який, м ‘яч, здоров’я, п’ять,
торф ‘яний, верб ‘я черв ‘як. розв ‘я за ти.
р0 їм ‘яти. розп’ятий
теред я , ю , є, ї у корені слова:
якщо перед губним стоїть приголосний,
що належить до кореня: тьмяний,
різьбяр, духмяний, рут вяний, С вя т о сла в,
морквяний, мавпячий Орфографія
2. Після префіксі
якшо префікс закінчується на
приголосний (від’ємний, без’ядерний,
під Тзд)
». перед я, ю, с:
якщо префікс закінчується на голосний:
приїїд, виявити, поєднати (після
префіксів перед наступними і, а, у, є, о:
зекономити, загітувати, безіменний)
3. У складних словах:
трьох’ярусний, пів’юрти, пів’яблука. —
дит ‘ясла
4. Після р, пе
якщо р у кінці складу (вимова є
роздільною): су зір ‘я. бур’ян, міжгір ‘я
ред я, ю, с, ї:
якщо р на початку складу, коли я, ю, є
позначають його м’якість: рясно, зоря.
Репін, крюк
5. У власних назва
Лук’ян, Л ук’яниха, Л ук’янівна, Лук’янчук,
Л ук ’янівка…
їх після к. перед я:
В іншомовних словах апостроф ставиться в таких самих позиціях, як і в україн­
ських словах. Різниця в тому, що апостроф ставиться перед я, ю, є. Т не тільки після
губних і р , а й після шиплячих та задньоязикових, якщо вони вимовляються твердо й
після них чується звук [й]: прем ’єра, об ‘єкт, бар єр, Х ’юстон, ін ’єкція, кон юнктура,
п ‘єдестал, В ’єтнам, к ‘ят, п ‘я.
А построф не ставиться в іншомовних словах, якщо я, ю, є, ї передають м’якість
попереднього приголосного, не чується звук [й] і відповідно вимова є не роздільною, а
плавною: бюро, манікюр, рюкзак, гравюра, бюджет, бювар, мюзет, Мюнхен, мюзикл,
кюбель, кювеляж.