Основоскладання полягає в утворенні складного слова шляхом поєднання основ
двох або більше слів.
Складними є слова, що складаються з кількох коренів (основ), оформлених одним
закінченням чи суфіксом і закінченням: вітродвигун, людино-день, літературозна­
вець, навчально-виховний, босоніж.
Для поєднання основ використовуються словотворчі голосні о, е: багатозначний,
вуглесклад, двоєборство. У складних словах із першою числівниковою основою може
виступати сполучний голосний и: п ‘ятиріччя, шестиклинка, двадцятип ‘ятикіломет-
ровий.
Спосіб основоскладання використовується для творення складних іменників і
прикметників, рідше – дієслів та прислівників.
Складні слова творяться:
1) складанням основ за допомогою словотворчих голосних о, є: вітродвигун,
зорепад, чорнобривий, рукоплескания;
2) складанням основ без сполучного (словотворчого) голосного (Івангород) або
складання основ першого скороченого і другого повного слова (методкомісія,
спецодяг);
3) складанням основ з одночасною суфіксацією кінцевої основи: сортооновлен­
ня, шерстепрядильня, краєзнавство, турбобудівний, шестигранний, великоваговий;
4) зрощенням слів в одно: високоповажаний, вищезазначений, перекотиполе,
зірвиголова, Непийвода, Тягнирядно;
5) складанням слів прикладкового типу: купівля-продаж, телефон-автомат, ра-
кета-носій, салон-перукарня.
Примітки. 1. Складання цілих слів може здійснюватися за наявним у мові зразком,
але у більшості випадків синтаксичне словосполучення не відразу приймається як одне
складне слово. Порівняйте: дівчина-шофер, дівчина-спортсмен і козир-дівка, де тільки
останнє словосполучення стало складним словом. Перетворення словосполучення у
складне слово не обов’язкове.
2. Зрощення відбувається тоді, коли відбувається переосмислення словосполучення у
напрямку вираження одного поняття. Наприклад, у назвах квітів (ромен-зілля, сон-трава,
плакун-трава), у назвах установ, предметів (хата-читапьня, вагон-ресторан, цар-гарма-
та, хліб-сіль), у назвах родинних стосунків (пан-отець. батько-мати) тощо.