У системі семантико-граматичних категорій іменника виділяється також категорія
істот і неістот.
Групування іменників відбувається за семантичними ознаками: до категорії істот
належать назви людей і тварин (син, робітник, ворона, джміль, рак), а також демо­
нічні і міфологічні назви (мавка, лісовик, демон, Юпітер, Діана)’, усі інші назви –
явищ, предметів, абстрактних понять – входять у категорію неістот.
Категорія істот і неістот має граматичний вияв через відмінкові форми іменника.
Так, іменники чоловічого роду, що позначають істот, у знахідному відмінку однини і
множини мають форму, спільну з родовим, а назви неістот – форму, спільну з назив­
ним відмінком: запросив гостя (гостей); слухав жайворонка (жайворонків); поклав
______________________ Морфологія як розділ граматики ______ ________ —
181 зошит (зошити); беру цвях (цвяхи). Іменники жіночого та середнього роду розрізу,
ються як назви істот чи неістот лише у формах множини: покликали сестер
розстелили хустки.
Назви групувань людей і тварин граматично категорії істот не виражають (порів.
няйте: скликали народ, повідомили полк, зібрали гурт).
Деякі іменники можуть вживатися в обох формах (наприклад: пасти гусей і пасти
гуси; у назвах неістот: покласти ножа і ніж, зробити стіла і стіл). Значно частіше це
спостерігається в діалектах української мови.
Граматичне розрізнення назв істот і неістот виявляється частково і в інших від.
мінках – у давальному й місцевому, ще меншою мірою в родовому відмінку. Так,
у давальному й місцевому відмінках однини іменників II відміни чоловічого роду
перевага віддасться флексії -ові (-еві, -єві), якщо це назви істот, наприклад; Петр-ові,
батьк-ові, ковал-еві, Сергі-еві. У назвах предметів переважає флексія -у (~ю): клен-у,
Дніпр-у, піджак-у, га-ю.
Назви істот формально відмежовуються певною мірою і в родовому відмінку:
іменники чоловічого роду П відміни, що позначають істот, мають лише флексію -а
(•я), наприклад: агітатора, учня, Івана; у назвах неістот флексія залежить і від інших
групувань цих іменників (порівняйте; відмінк-а, молотк-а, але поверх-у, спирт-у).
Отже, розрізнення за граматичними ознаками в іменниках чоловічого роду далеко
чіткіше, ніж в інших слів. Це не випадково, бо в основі своїй воно спирається на давнє
об’єктивне протиставлення осіб чоловічої статі усім іншим істотам і предметам
(значення персоиальності/імперсональності).

Увага! Граматичне поняття істот не цілком збігається з уявленням про живе
у природі.

Назви істот і неістот граматично розрізняються збігом чи незбігом деяких відмін­
кових форм.